Допускається не відносити будівлі до категорії В, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:
А) будівля не належить до категорій А, Б або В;
Б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В і Г перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.
Допускається не відносити будівлі до категорії
Будівля належить до категорії Д, якщо вона одночасно не належить до категорії А, Б, В або Г.
Визначення категорії будівель в цілому виконується після визначення категорій приміщень. Залежно від встановленої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, передбачається відповідний чинним нормативам комплекс об’ємно-планувальних рішень та профілактичних заходів.
Категорії виробництв за вибухопожежонебезпекою в більшому ступені визначають вимоги конструктивних та планувальних рішень будівель і споруд, склад кількості засобів пожежогасіння, наявність і улаштування аварійної вентиляції. Категорії приймаються за нормами технологічного проектування, затвердженими міністерствами; при цьому треба користуватись ОНТП 24-86 щодо визначення категорій приміщень за вибуховою, вибухопожежною і пожежною безпекою.
Пожежна безпека будівель і споруд, умови розвитку і поширення пожежі залежить від займання і вогнестійкості будівельних матеріалів, конструкцій і встановлюється на стадії проектування промислових об’єктів в залежності від технологічного процесу, категорії вибухопожежонебезпеки приміщень, розташованих в проектованих будівлях.
Відповідно до СНиП 2.01.02-85 будівельні матеріали і конструкції щодо загоряння поділяються на три групи: неспалимі, важкоспалимі і спалимі.
Неспалимими є матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури не займаються, не тліють і не обвуглюються. До них відносяться всі природні і штучні матеріали: гіпсові і гіпсоволокнисті мінераловатні плити, які при пожежі не горять.
Важкоспалимими є такі матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури займаються, тліють або обвуглюються і продовжують горіти і обвуглюватися при наявності джерела запалювання, а після його видалення ці процеси припиняються. До них належать штучні матеріали, які, крім негорючих мінеральних речовин, мають більше 8% по масі органічних заповнювачів; конструкції, виготовлені із важкоспалимих матеріалів, а також із спалимих, захищених від вогню і високих температур неспалимими матеріалами (дерево, покрите азбестом і покрівельним залізом).
Спалимими вважають такі матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури горять, тліють або обвуглюються і горять після видалення джерела запалювача. До них відносять всі органічні матеріали, не захищені від вогню або високих температур.
Важливим критерієм оцінки будівельних матеріалів і конструкцій є вогнестійкість, яка характеризується двома показниками – межею вогнестійкості і ступенем вогнестійкості.
Межа вогнестійкості будівельної споруди визначається експериментально і характеризується годинами від початку випробування її на вогнестійкість до появи однієї із ознак: крізні тріщини або щілини, через які нагріті продукти горіння або полум’я може проникати крізь конструкцію; підвищення температури на поверхні конструкції, що не зігрівається, в середньому більше ніж на 140 °С або у будь-якій точці цієї поверхні до температури 180 °С і більше, порівняно з температурою до випробування або понад 220 °С незалежно від температури конструкції до випробування; втрата несучих властивостей конструкції (завалювання).
Ці показники мають важливе значення при плануванні евакуації працюючих на пожежі, а також при гасінні; дають можливість врахувати відповідні заходи забезпечення безпеки.
3. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки.
Найпоширенішими причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем (понад 57%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (20–25%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (8–10%); пустощі дітей з вогнем (4–5%); підпали (2–4%); невстановлені та інші (1–3%). Слід особливо підкреслити, що абсолютна більшість пожеж (99%) виникає безпосередньо з вини людей. З них 70–80% трапляється у житловому секторі, 3–4% – у промисловості, 1–2% на будівництві, 1–2% – у сільському господарстві, 2–3% на об’єктах торгівлі та складах, 1–3% – у місцях масового перебування людей.
Хоча відсоток пожеж за кількістю у промисловості відносно невеликий, масштаб їх руйнівних наслідків є значно вищим. Саме вони, створюючи загрозу життю і здоров’ю робітникам та мешканцям прилеглих територій, як правило, призводять до величезних матеріальних збитків, завдають шкоду навколишньому середовищу і можуть бути причиною екологічних катастроф. До основних причин пожеж на виробництві слід віднести: порушення правил монтажу та експлуатації електроустановок (25–30%); необережне поводження з вогнем (25–35%); порушення технологічного процесу виробництва (до 10%); порушення правил пожежної безпеки при електрогазозварюванні та різанні металів, паяльних роботах, розігріванні бітуму та проведенні інших видів вогневих робіт (10–12%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (4–6%); іскри теплового та механічного походження (до 2%); підпали (2–3%); інші причини (до 2%).
Наведені дані свідчать, що стан і рівень пожежної безпеки взагалі, і у промисловості, зокрема, які в значній мірі обумовлені складним соціально-економічним становищем держави, слабкою профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, недостатньою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та громадських об’єднань, потребують негайного і суттєвого покращання. Тому, поряд зі збільшенням фінансування та підвищенням організаційного рівня пожежної безпеки, необхідний постійний пошук нових, більш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми.
Система пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.
Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об’єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.
Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі – обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.
Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпечності об’єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних зон в приміщеннях і поза ними. Саме залежно від категорії приміщень і будівель та класу зон за вибухопожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні та організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта.
На рис. 1, для більшої наочності, у вигляді блок-схеми наведена загальна послідовність вирішення питань щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта. Як видно зі схеми, основою для розробки технічних (щодо попередження пожежі та протипожежного захисту) і організаційних рішень систем пожежної безпеки є результати ґрунтовного аналізу пожежної небезпеки об’єкта, з визначенням відповідних формалізованих показників.
Рис. 1. Блок-схема забезпечення пожежної безпеки об’єкта
4. Заходи та засоби виявлення та попередження пожеж.
Забезпечення пожежної безпеки – невід’ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.
Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпеки створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів та видів.
За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:
1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: «Закон України про пожежну безпеку», від 17.12.93; НАПБ А.01.001–95 «Правила пожежної безпеки в Україні», від 14.06.95, та «Правила пожарной безопасности в лесах СССР», від 18.06.71.
2. Міжгалузеві акти. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001–94 «Положення про державну пожежну охорону», НАПБ Б.07.001–94 «Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації», а також інші правила, положення, інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов’язкові для виконання в усіх галузях виробничого та невиробничого середовища. До цієї ж групи входить дуже важливий нормативний акт, який використовується для визначення рівня пожежної небезпеки об’єкта НАПБ Б.07.005–86 «Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности» ОНТП 24–86.
3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів.
Серед них:
– НАПБ В.01.033–86/140 «Правила пожарной безопасности для предприятий электронной промышленности»;
– НАПБ В.01–034–99/111 «Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України»;
– НАПБ В.01.047–95/930 «Правила пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури».
4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.
5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них відносяться деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також галузеві стандарти СРСР (ГОСТы), які стосуються пожежної безпеки. Всього до цієї групи належать 46 стандартів, серед яких:
– ГОСТ 12.004 – 91 ССБТ «Пожарная безопасность. Общие требования»;
– ГОСТ 12.1.010 – 76 ССБТ «Взрывобезопасность. Общие требования»;
– ГОСТ 12.4.009 – 83 ССБТ «Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание»;
– ГОСТ 12.1.044–89 «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения», положення якого безпосередньо використовуються при аналізі рівня пожежної небезпеки об’єкта.
6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення», а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння.
7. Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки (усього 22 найменування) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.
8. Нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки. Група нараховує 18 документів, серед яких:
– СНиП 2.01.02-85* «Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений»;
– СНиП 2.04.05-86 «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха»;
– СНиП 2.04.09-84 «Противопожарная автоматика зданий и сооружений»;
– СТСЭВ 5062-85 «Пожарная безопасность в строительстве. Предел огнестойкости конструкций. Технические требования к печам» і т. ін.
Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру нормативних актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01. Замість СНиП 2.01.01-85 введено ДБН В.1.1.-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», які визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон та вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах.
Як уже зазначалось, відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ вибухопожежна безпека об’єкта забезпечується системами (рис. 1) :
– попередження вибухів і пожеж;
– протипожежного та противибухового захисту;
– організаційно-технічних заходів.
Мета системи Система попередження вибухів і пожеж – не допустити виникнення вибухів і пожеж. Вихідні положення системи попередження пожежі (вибухів):
– пожежа (вибух) можливі при наявності 3-х чинників: горючої речовини, окисника і джерела запалювання;
– за відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеження його визначаючого параметра безпечною величиною, пожежа неможлива.
Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:
– попередження утворення горючого середовища;
– попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.
Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що розглядаються, та вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовуються у технологічному циклі.
Ви прочитали: "Загальні вимоги пожежноі безпеки – №3"Читати далі