Якщо рішення щодо запровадження продукції у виробництво ухвалює приймальна комісія (дегустаційна комісія, художньо-технічна рада), то проект ТУ підлягає погодженню під час її роботи.
Проект ТУ погоджують за наявності документа (акта, протоколу, висновку) про позитивні результати випробування (використання, споживання, переробляння, експертної оцінки) дослідного зразка (партії), проведення процесу або надання послуги, якщо стандартами чи законодавством на запровадження продукції у виробництво не передбачено інше.
Підприємство (організація)-
Залежно від виду та призначеності продукції до складу приймальної комісії залучають представників органу державного нагляду.
Потребу розсилання проекту ТУ на погодження іншим зацікавленим організаціям, якщо вони не є членами приймальної комісії або якщо ТУ не підлягають погодженню на приймальній комісії, визначає розробник за погодженням із замовником.
Погодження проекту ТУ члени приймальної комісії провадять у період її роботи. Підписання акта приймання дослідного зразка (дослідної партії) продукції членами приймальної комісії представниками погоджувальних організацій означає погодження проекту ТУ.
Якщо рішення щодо запровадження продукції на виробництво ухвалюють без приймальної комісії, ТУ дають на погодження замовникові (споживачеві),та іншим зацікавленим організаціям за наявності у ТУ вимог, які відносяться до їх компетенції».
Проект ТУ, в якому є вимоги, що належать до компетенції органів державного нагляду, підлягає погодженню з ними.
Проект ТУ на продукцію будівельного призначення підлягає погодженню з Держбудом України
Проект ТУ на конструкцію транспортних засобів, на продукцію для транспортної галузі та на транспортні послуги узгоджують з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та іншими організаціями згідно з чинним законодавством.
Ініціативно розроблювані ТУ на продукцію погоджують з органами державного нагляду за сферою їхньої компетенції. Потребу погодження проекту ТУ з іншими – організаціями визначає розробник ТУ.
В ТУ можна посилатися на стандарти, ТУ і іншу документи, зареєстровані відповідними органами, яким надано право їх державної реєстрації.
Зміни до ТУ погоджують порядком, установленим для ТУ. Зміни до ТУ погоджують тільки з. організаціями, які раніше погодили ТУ і до компетенції яких зони належать.
Придатність ТУ для підтвердження відповідності забезпечують виконанням вимог ІS0/ІЕС Guide 7.
Затверджує ТУ власник ТУ, якщо інше не установлено чинним законодавством України, після їх погодження».
Затвердження ТУ засвідчують підписом керівника (заступника керівника) організації-власника ТУ і печаткою під словом «ЗАТВЕРДЖУЮ» на титульному аркуші.
Зміни до ТУ «затверджує» власник ТУ порядком, установленим для ТУ.
ТУ «затверджують» зазвичай, без обмеження строку чинності.
На титульному аркуші ТУ має бути напис «Без обмеження строку чинності». Обмеження строку чинності встановлюють, за потреби, погодивши це із замовником (споживачем), або на письмово обгрунтовану вимогу органу держнагляду.
“Строк чинності ТУ на харчові продукти та продовольчу сировину встановлюють не більше ніж 5 років”.
Термін надання чинності ТУ встановлює підприємство (організація)-власник ТУ, але не раніше дати державної реєстрації.
Позначення ТУ надає власник ТУ перед розсиланням їх на погодження без зазначення року їх затвердження»
У позначенні ТУ має бути:
– індекс документа — «ТУ»;
– скорочена назва держави — «У» ;
– код продукції (послуги) за ДК 016 (три перші знаки);
– код підприємства (організації)- власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків);
– порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);
– рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих уперше чи на заміну чинних ТУ, — через двокрапку,(проставляють після затвердження ТУ)
4.Стандарти підприємства.
Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не мають суперечити обов’язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об’єктами СТП є частини продукції, технологічне оснащення та інструмент технологічні процеси; послуги, які надають на цьому підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП — основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.
Основним нормативно-технічним документом по стандартизації на підприємстві є стандарт підприємства. Стандарти підприємства розробляються на деталі і вузли виробів, які не стандартизовані в масштабі галузі, на вироби, їх деталі і вузли, які створені на даному заводі в результаті експериментальних робіт.
У зв’язку з новими функціями стандартів підприємств, пов’язаними з регламентацією питань організації і проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, управлінням постановкою продукції на виробництво і виробництвом (включаючи технологію, контроль якості й випробування виробів), а також організацією керування підприємством завдання служб по стандартизації і сфера застосування стандартів підприємств значно розширюються. Дія стандартів підприємства поширюється на область організаційно-економічного регулювання виробництва, на ефективне використання та економію трудових, матеріальних, енергетичних і фінансових ресурсів.
Стандарти підприємства заміняють собою велике число всіляких нормативних, методичних, управлінських, технічних і інших документів, які прямо або побічно впливають на процеси створення продукції, її виробництво, якість і технічний рівень і ефективність роботи всіх служб підприємства й окремих виконавців.
На підприємстві розробляються три види стандартів підприємства: обмежувальні, що доповнюють оригінальні.
Обмежувальні стандарти підприємства створюються на основі державних або галузевих стандартів; вони обмежують застосування на заводі встановлених у цих стандартах типів, марок, розмірів, і т. п. відповідно до потреб даного заводу. При цьому показники, установлені в державних або галузевих стандартах, змінюватися не повинні.
Доповнюючи стандарти, підприємства затверджуються в тих випадках, коли необхідне розширення встановлених державними або галузевими стандартами крайніх величин типорозмірів або встановлення додаткових, потрібних для забезпечення специфічних вимог споживачів, або жорстких установлених у стандартах показників. Зазначені доповнення не повинні погіршувати показники, установлені державним або галузевим стандартом.
Оригінальні стандарти підприємства розробляються в тих випадках, коли на стандартизуємі об’єкти відсутні державні, республіканські або галузеві стандарти, а також на об’єкти, процеси й види діяльності, специфічні для даного підприємства.
Склад і зміст стандартів підприємства в комплексній системі керування якістю мають свої особливості. На чолі системи повинен, бути розроблений основний стандарт, що встановлює основні правила по побудові системи, її мети, показники оцінки діяльності, структуру керування (склад підсистем, структуру апарата керування, склад спеціальних функцій й їхній розподіл по органах керування й інших положень, що визначають побудову й функціонування системи в цілому) відповідно ДСТУ ISO 9001.
До складу комплексу стандартів входять основні стандарти кожної з підсистем, спеціальні стандарти, що регламентують конкретні питання керування, у тому числі:
– періодичність і послідовність робіт;
– методику і правила виконання робіт;
– вимоги до виконавців;
– вимоги до результатів робіт;
– порядок взаємодії виконавців;
– характеристики технічних засобів, необхідних для виконання робіт;
– правила обліку, звітності й оцінки виконання робіт.
5.Техніко-технологічні карти.
Процес проектування завжди закінчується розробкою технічних документів, які повинні задовольняти цілому ряду вимог.
Найважливіші з них наступні:
Конструктивні, визначаючі раціональність конструкції, взаємну ув’язку її елементів, правильність і економічність вибору матеріалу, клас точності, характер обробки і
Т. д.;
Технологічні, визначаючі можливість вживання для виготовлення виробів найпрогресивніших і економічних технологічних процесів і устаткування;
Вимоги до оформлення визначають чітке і наочне зображення на кресленні всіх відомостей, необхідних для виготовлення деталі або збірки вузла. Високоякісне, виразне, загальнодоступне виконання креслення зменшує час на читання, усуває можливість неправильного розуміння і тим самим допомагає уникнути випуску неякісної продукції.
Для того, щоб технічна документація, що розробляється в процесі проектування, задовольняла перерахованим вище вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, який включає: конструкторський, технологічний контроль і нормоконтроль.
Мета нормоконтроля — забезпечити широке вживання в проектованих виробах стандартних і обмеженої різноманітності деталей, сприяти упровадженню стандартів, розвитку методів обмеження різноманітності і агрегатування. Не допускати порушення правил і норм виконання креслень і технологічної документації, визначеної стандартами.
При розробці нових технологічних процесів мета нормоконтроля — забезпечити дотримання технологічних нормативів, а також можливе повне використовування технологічного оснащення, що є на підприємстві, інструментів і т. д.
Здійснення нормоконтроля обов’язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх підлеглості. Підприємства і організації мають право здійснювати нормоконтроль технічній документації, що поступила від інших підприємств. При цьому перевіряють відповідність запроектованих технічних характеристик і показників якості виробів нормам і вимогам, встановленим стандартами. Виправлення і зміни в технічну документацію, що поступила, вносять після узгодження їх з організацією-розробником.
Нормоконтролю піддається наступна конструкторська документація: текстові документи (записки пояснень, інструкції, технічні описи і умови і т. д.), креслення деталей і загального вигляду, креслення складальні, габаритні, монтажні схеми, специфікації, відомості стандартних, обмежених різноманітності і купувальних виробів, сповіщення про зміну креслень і іншої конструкторської документації.
Ви прочитали: "Рецептура на продукцію ресторанного господарства – №3"Читати далі