Кошти фондів витрачаються виключно на заходи щодо створення безпечних умов праці згідно з кошторисами витрат, які затверджуються і контролюються власниками коштів, а також, відповідними службами Держнаглядохоронпраці і відділами охорони праці регіональних держадміністрацій.
7. Стимулювання робіт з охорони праці.
Законом України «Про охорону праці», статтею 25. «Економічне стимулювання охорони праці» визначено, що – «до працівників підприємств можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу
Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором). Насамперед це моральне та економічне стимулювання. Узагалі традиційними формами морального стимулювання є, наприклад, подяка, урахування проведеної роботи при укладенні трудового договору.
У світі успішно використовують і ряд інших моральних заохочень. Так наприклад:
– у деяких англійських фірмах практикується листове вітання працівнику, котрий на протязі певного часу не допустив порушень правил безпеки;
– в Японії, зокрема, це призначення кураторства, у тому числі і з питань охорони праці. Успішна діяльність таких працівників є важливою підставою для подальшого підвищення в посаді.
Більш дієвою формою є економічне стимулювання. Це виплати премій, підвищення розмірів заробітної платні.
Слід також відмітити, що зменшення розмірів заробітної платні за погані показники в проведенні роботи з охорони праці не відноситься до економічного стимулювання, а є однією з форм притягнення до відповідальності.
8. Навчання з питань охорони праці.
Навчання з питань охорони праці Регламентується «Типовим положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15, та передбачає:
– вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників на підприємстві;
– організацію навчання і перевірку знань з питань охорони праці на підприємстві;
– спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці;
– навчання і перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб;
– організацію проведення інструктажів з питань охорони праці;
– стажування, дублювання і допуск працівників до роботи.
(Розгляд даного питання в рамках навчальних програм входить до практичних робіт, а отже більш детальна інформація про навчання з питань охорони праці повинна бути опрацьована в рамках виконання самостійної роботи)
9. Розслідування та облік нещасних випадків.
Розслідування та облік нещасних випадків регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112 «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1658 від 29.11.2006, та постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1356.
Дані документи визначають порядок розслідування нещасних випадків як виробничого так і невиробничого характеру. При цьому системно можна виділити різновиди форм розслідування передбачених даними положеннями, а саме:
– розслідування виробничого травматизму;
– розслідування професійних захворювань та отруєнь;
– спеціальне розслідування;
– розслідування аварій;
– розслідування невиробничого травматизму.
Різновиди порядку розслідування, наявна документація обліку, склади комісій та інші питання розслідування не дають змоги поєднати чи то порівняти визначені форми розслідування. Але, наявний аналіз порядку розслідування зазначених форм, дає змогу встановити певну послідовність процесу проведення розслідування, який може бути застосований до визначення процедури та послідовності виконання розслідування нещасних випадків по любій формі розслідування, а саме:
1. Характеристика нещасного випадку, що притаманна даному виду розслідування;
2. Порядок та форма повідомлення про нещасний випадок;
3. Порядок призначення та склад комісії з питань розслідування;
4. Дії комісії з питань розслідування;
5. Оформлення результатів розслідування;
6. Висновки та звітність по результатам розслідування.
(Розгляд даного питання в рамках навчальних програм входить до практичних робіт, а отже більш детальна інформація про розслідування та облік нещасних випадків повинна бути опрацьована в рамках виконання самостійної роботи)
10. Дослідження виробничого травматизму
Метою дослідження виробничого травматизму є розроблення заходів до запобігання нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини.
Для вивчення виробничого травматизму використовують різні методи. Найпоширеніші і взаємодоповнюючі – Статистичний, монографічний, економічний, ергономічний та Психофізіологічний методи.
Статистичний метод оснований на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою 7-нтв Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, стажем роботи потерпілого, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.
Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часом травмування; кваліфікацією; спеціальністю і віком потерпілого; видом робіт; причинами нещасних випадків тощо. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт з охорони праці, стан умов праці в цеху, на підприємстві.
При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на план розташування обладнання у цеху, на ділянці. Накопичення таких знаків на робочому місці або обладнанні характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.
Монографічний метод представляє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, одній ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасного випадку і при необхідності виконуються відповідні дослідження та випробовування. Цей метод дозволяє аналізувати не тільки ті нещасні випадки, що здійснилися, але й виявити потенційно небезпечні фактори на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а результати використати для розробки заходів щодо охорони праці, а також при проектуванні виробництва.
Економічний метод полягає у визначенні економічної шкоди, заподіяної від травматизму, економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці. Цей метод не дозволяє вивчити причини травматизму і тому лише доповнює інші методи.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи “людина – машина – виробниче середовище”. Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку.
Психофізіологічний метод травматизму враховує, що здоров’я і працездатність людини належать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Луни та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.
Ви прочитали: "Організаційні основи охорони праці – №4"Читати далі