Свідоцтво про реєстрацію недійсне без відмітки податкової інспекції про постановку даного підприємства на облік. Про це на свідоцтві повинен бути відповідний запис.
При необхідності отримати відповідні коди Державної класифікації підприємець подає в Держкомітет копію статуту і оригінал свідоцтва про реєстрацію, в якій занотовуються присвоєні коди.
На підставі поданої підприємцем копії свідоцтва про державну реєстрацію з відміткою податкової інспекції про постановку даного підприємства на облік банк розблоковує розрахунковий
Якщо мале підприємство створює приватна особа, то для реєстрації необхідно подати такі документи:
– рішення громадянина про створення ним підприємницької організації;
– статут підприємства;
– заяву в виконком відповідної місцевої Ради з проханням про реєстрацію.
В залежності від обставин виконком має право вимагати також інші документи, наприклад, ліцензію на здійснення даного виду діяльності, гарантійного листа про надання створюваному підприємству приміщення, висновок санітарної інспекції.
При цьому отримання таких додаткових документів має бути організовано так, щоб це не призводило до затримки встановлених термінів реєстрації малого підприємства.
Засновником приватного малого підприємства виступає сам громадянин, який створює підприємницьку організацію.
Мале підприємство відрізняється від кооперативу. Кооператив має такі ознаки: створюється фізичними особами, яких повинно бути н менше 3-х осіб. Засновники кооперативу зобов’язані самі працювати в цьому кооперативі; засновники і члени кооперативу несуть підвищену матеріальну відповідальність за фінансово-господарську діяльність кооперативу в межах їхнього майна в розмірі не менше річного заробітку; кооператив має деякі обмеження по найму працівників та податкові пільги.
Мале підприємство може бути створене в будь-якій організаційно-правовій формі (кооператив, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, приватне, орендне та ін.)
5.6. Майно і кошти малого підприємства
Засновники мають право наділяти мале підприємство статутним фондом розвитку виробництва за рахунок коштів свого фонду розвитку та статутного фонду. При цьому фонди передаються з балансу засновника або інших державних підприємств на баланс малого підприємства. Мале підприємство придбає або орендує основні фонди, наділяється на договірних умовах засновником обіговими коштами. Формування основних фондів і обігових коштів відбувається і за рахунок банківських кредитів.
Малі підприємства можуть бути підтримані за рахунок державних і регіональних цільових фондів підтримки малого бізнесу. Вони формуються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, громадських та інших підприємств, установ, організацій і громадян, в тому числі іноземних. Засновник може подавати тимчасову фінансову допомогу малому підприємству, в тому числі і в іноземній валюті, яка підлягає поверненню засновнику в заздалегідь визначені засновником або договором строки.
Основою економічного стану малого підприємства є валовий доход. Із виручки від реалізації продукції, в першу чергу, покриваються матеріальні витрати (сировина і матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія, роботи і послуги, амортизація). Якщо віднімають і зарплату та витрати на соціальне страхування, то мале підприємство одержує балансовий прибуток.
Балансовий прибуток розподіляють:
– податки до держбюджету;
– плата процентів за кредити банків;
– відрахування засновникам.
Залишається чистий прибуток. Він розподіляється на: фонди виробничого і соціального розвитку; створення фінансового резерву; споживання членами трудового колективу.
Відповідальність за організацію бухобліку на малому підприємстві покладається на керівника. Якщо на підприємстві немає служби обліку; то спеціаліст може бути залучений на договірних умовах.
5.7. Індивідуальне підприємництво
Сільське господарство України переживає глибокі зміни. Трансформуються не лише відносини власності, а й змінюється уклад життя селян. Дедалі більшого поширення набувають індивідуальні форм господарювання, що базуються на приватній власності.
Основними напрямками приватного підприємництва на селі в сучасних економічних умовах можуть бути: розвиток аграрного виробництва; переробка сільськогосподарської продукції; торгівля, послуги, сервіс; народні промисли; консультації.
Аграрне виробництво може здійснюватися в межах традиційного набору культур і технологій або спеціальних виробничо-економічних параметрів та схем (екологічно чисте виробництво, землеробство без застосування мінеральних добрив, вирощування нетрадиційних культур). В селянських господарствах воно відносно мало ризиковане і забезпечує порівняно стабільні доходи.
За винятком першого напрямку всі інші належать до категорії та званого позааграрного підприємництва.
В недалекій перспективі до цих напрямків можуть приєднатись:
– виробництво екологічно чистих та нетрадиційних продуктів;
– наукове та інформаційне забезпечення;
– агротуризм та рекреація.
Очевидно, що на позааграрне підприємництво все більшою мірою націлені молодші за віком власники господарств, причому на капіталі місткі напрями – ті, що мають значний стартовий капітал та високий рівень кваліфікації. Такі види діяльності приносять вищий доход, однак вони мають значно вищий рівень ризикованості.
Найпривабливішим з огляду та перспективи розвитку села в позааграрному напрямі підприємництва є переробка сільськогосподарської продукції. Така діяльність в останні роки отримала техніко-економічне обґрунтування, вона високоприбуткова і перспективна. Основним стримуючим чинником є її висока капіталомісткість. Технологічне устаткування, сировина, допоміжні матеріали, енергоносії досить дорогі, кредитна ставка висока, а система оподаткування не передбачає істотних пільг. Можливим шляхом розвитку переробки сільськогосподарської продукції в селянських (фермерських) господарствах може бути міжгосподарська кооперація.
Для забезпечення фінансування проектів по переробці сільськогосподарської продукції бажаним є залучення зацікавлених вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Воно вимагатиме детального опрацювання підприємницьких проектів, одним з різновидів яких є бізнес-плани.
Європейський та вітчизняний досвід підтверджує, що переробка сільськогосподарської продукції (навіть первинна) є значно прибутковіше, ніж її виробництво. Якщо ж таку переробку поєднати з міжрегіональним обміном продукції, економічна вигода значно зросте.
В сучасних економічних умовах найпоширенішим напрямом позааграрного підприємництва є торгівля. Вона забезпечує швидкий оборот капіталу, приносить високі та стабільні прибутки.
Торговельна діяльність на селі може бути спрямована на закупівлю та перепродаж сільськогосподарської продукції, реалізацію засобів виробництва, продуктів, предметів домашнього вжитку, техніки, будівельних матеріалів. Поки що вона переважно орієнтована на перші два види діяльності.
Не можна не зважати на те, що рівень торговельного забезпечення сільського населення останніми роками значно знизився. Тому, якщо цю діяльність об’єднати з заготівельною, можна сподіватись на підприємницький успіх.
Економічна ефективність торговельної діяльності в сільській місцевості набагато нижча від аналогічної діяльності в місті, а ємність ринку хоч і досить обмежена, але стабільна. Тому підприємці, які на перших порах дещо втратять внаслідок зниження економічної ефективності функціонування сільського ринкового середовища, в подальшому надолужать ці втрати.
В міру розвитку приватизації на селі дедалі більшого поширення набуватиме такий напрям позааграрного підприємництва, як надання послуг фермерським господарствам і населенню. Ці послуги (сервісна діяльність) охоплює весь спектр сільськогосподарської діяльності, інші сфери життя села. Суб’єктами підприємництва можуть бути індивідуальні власники, фермери з невеликою площею землі, кооперативи, а також сервісні підприємства, створені в процесі подальшого реформування аграрного сектору економіки.
Люди, зайняті в позааграрному підприємництві, показують добрі знання технології виробництва і техніки, вміння чітко і високоякісно виконувати роботу, комунікабельні. Початку діяльності має передувати чіткий економічний розрахунок, особливо стосовно можливих обсягів робіт, тарифів і платежів. ‘
Ремісництво і народні промисли можуть утвердитись у традиційних регіонах їх розміщення: поблизу торговельних центрів, міст, курортів тощо. Підприємці у цій сфері мають чітко усвідомлювати своїх потенційних покупців, реагувати на зміну їх попиту, уподобань, віянь моди.
Надання консультацій є одним із інтелектуально-містких напрямів. Структурна перебудова аграрного виробництва неодмінно приведе до появи “вільних”, незайнятих спеціалістів. Ті з них, хто має необхідні фахові навички і вміння порадити, надати консультацію, в змозі зайнятись консалтингом. Консалтингова діяльність провадиться індивідуально або об’єднанням у певні структури.
Такий вид діяльності в економічно розвинутих країнах досить поширений і прибутковий. Успішне ведення підприємницької діяльності немислиме без застосування досягнень науки і техніки, передового досвіду.
2. Термінологічний словник
Державний реєстратор – посадова особа, яка здійснює державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб.
Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподіл прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.
Установчий договір – це угода (договір), яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.
3. Рекомендована література
1. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року.
2. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник./Під редакцією професора І. М. Брюховецького.- Суми: “Козацький вал”, 2001.- 474с.
Ви прочитали: "Механізм створення власноі справи – №2"Читати далі