Міністерство аграрної політики України
Сумський національний аграрний університет
Кафедра технології виробництва
І переробки продуктів тваринництва
Методичні вказівки
По виконанню курсових робіт з дисципліни „Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса” напрямку 6.091700 „Харчова технологія та інженерія” денної та заочної форми навчання
Суми 2003
УДК 637.5.051
ББК 36.91.71
М 24
Укладач: Тищенко В. І., к. с.-г. н., доцент
Машкін М. І., к. с.-г. н., професор
Методичні
В методичних указівках наведені основні вимоги до оформлення змісту, структури та обсягу розрахунково-пояснювальної записки та графічного матеріалу, а також послідовність виконання основних технологічних розрахунків при виконанні курсових проектів.
Рецензенти: Юхименко М. П., зав. каф. технологічного обладнання харчових виробництв факультету харчових технологій.
Притика В. Д., провідний спеціаліст проектного технологічного інституту Укрпроект.
Друкується згідно рішенням методичної ради Сумського національного аграрного університету.
© Сумський національний аграрний університет, 2003 р.
1. Задачі курсового проектування
Курсове проектування є невід’ємною складовою частиною навчального процесу. Його задача – закріплення знань, отриманих студентами в процесі вивчення дисципліни, розвиток навичок самостійної роботи при вирішенні практичних виробничих питань.
До курсових проектів застосовуються певні вимоги, найважливішими з яких, є:
– відповідність програмі курсу „Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса”;
– відповідність реальним, або наближеним до реальних, умовам виробництва;
– використання прогресивних методів і схем виробництва;
– чіткість структури та логічність висвітлення матеріалу;
– можливість практичного втілення у виробництво.
2. Тематика, обсяг, зміст курсових проектів
Тематику курсових проектів визначає кафедра, вони повинні відображати специфіку м’ясного виробництва, рівень науково-технічного прогресу та найсучасніші дослідження в галузі харчової „технології”, бути спрямованими на вирішення завдань стандартного характеру, відповідно до напрямку майбутньої діяльності фахівця.
Темами курсового проекту можуть бути:
– проект нового підприємства або реконструкція наявного виробництва, відповідно до сучасних вимог;
– розробка технології виробництва певного асортименту продукції;
– розробка рецептури нового продукту або вдосконалення певних якостей м’ясопродуктів, що виробляються;
– розробка технологічних схем і заходів по раціональному використанню м’ясної сировини.
Студент має право запропонувати свою тему, обґрунтувавши її актуальність та відповідальність фахові.
Підставою для розробки курсового проекту є завдання на проектування. Завдання складається керівником проекту відповідно до обраної теми, затверджується завідувачем кафедри. В ньому вказується тема, обсяг виробництва, асортимент готової продукції та інші вихідні дані, що підлягають розробці, а також перелік графічного матеріалу.
Курсовий проект складається з розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини. Розрахунково-пояснювальна записка включає:
– реферат – скорочений виклад змісту курсового проекту з відомостями про обсяг (кількість сторінок, таблиць, розділів, тощо), та використані методи розрахунків, результати роботи та висновки;
– вступ – в якому вказується мета розробки та задачі, які стоять перед м’ясопереробною промисловістю, чітко формулюється основне завдання курсового проекту;
– технологічну частину з вибором та обґрунтуванням асортименту готової продукції, аналізу та вибору технологічних схем виробництва продукції, розрахунком сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції, обґрунтування, підбором і розрахунком обладнання, розрахунком чисельності робітників, організацією виробничого потоку та описом апаратурно-технологічної схеми, організацією ветеринарного й виробничого контролю;
– науково-дослідну роботу з аналізом стану, перспектив, проблем і напрямків реалізації завдань, що вирішуються в курсовому проекті, за оглядом спеціальної літератури (не менш ніж 20 джерел);
– висновки та пропозиції, в яких підводяться підсумки виконаної роботи та даються читки пропозиції виробництву;
– список літературних джерел, до якого вносять всі використані джерела й довідники, підручники, наукові праці, стандарти, нормативно-технічні документи та таке інше.
В випадку, коли тема курсового проекту буде продовжена в дипломному проектуванні, технічна частина повинна бути доповнена техніко-економічним обґрунтуванням. В якому вказується коротка економічна характеристика об’єкта проектування (реконструкції), сировинні ресурси в даний час і на перспективу, аналіз ринку збуту продукції, розрахунок потреби населення регіону в м’ясопродуктах, можливі ризики виробництва та заходи по їх запобіганню, а також деякі інші маркетингові дослідження.
Графічна частина повинна вміщувати:
– компоноване рішення виробництва, що проектується (цеху, ділянки) на плані з розміщенням обладнання,
– технологічну схему виробництва (обробки) із закінчення режимів.
Обсяг розрахунково-пояснювальної записки без додатків (якщо вони є) і списку літературних джерел не повинен перевищувати 30 сторінок машинописного (60 сторінок рукописного) тексту.
Обсяг графічного матеріалу складається із 2 аркушів формату А1 або міліметрового паперу, відповідного формату.
3. Етапи технологічного проектування
Приступаючи до виконання курсового проекту, студент отримує на кафедрі завдання й графік виконання, в якому вказуються термін і порядок виконання усіх розділів.
Роботу над проектом слід розпочинати з аналізу й уточнення вихідних даних. Вони можуть бути прийняті згідно норм технологічного проектування або зібрані в період проходження виробничої практики.
Зміст технологічної частини викладають, поділяючи матеріал на підрозділи, пункти. При цьому, в першу чергу визначають потужність підприємства. Потужність підприємства (якщо вона не вказана в завданні) розраховують за загально прийнятими методиками, наприклад, для консервного заводу – за формулою:
М=
, де
М – потужність заводу, туб/зміну;
В – виробка м’яса підприємствами області протягом року, тис. т.;
П – кількість м’яса необхідного для забезпечення населення області протягом року, тис. т.;
Р – витрати м’яса на виробництво ковбас, консервів, тис. т. на рік;
И – обсяг вивозу м’яса за межі області, тис. т. на рік;
Н – витрати м’яса на кістках для виготовлення одної туб консервів, кг.
3.1. Асортимент готової продукції вибирають згідно з діючими стандартами та ТУ, з урахуванням наявності сировини, економічної доцільності виробництва, потреб населення регіону в даних м’ясопродуктах та ін.
Асортимент ковбасних виробів для певної зони споживання виробляють за груповим асортиментом із переважанням варених ковбас. Орієнтовно склад групового асортименту може бути таким, %: варені ковбаси – 20-40; сосиски сардельки – 10-30; сирокопчені ковбаси 1-8; субпродуктові ковбаси – 2-6; вироби із солоного м’яса – 5-25. На підприємствах, розміщених у сировинній зоні, віддаленій від великих міст, збільшується асортимент копчених ковбас за розрахунок зменшення кількості варених і субпродуктових.
Для м’ясо-жирового виробництва асортимент може бути таким, % від заданого обсягу виробництва: яловичина – 50; свинина – 30-40; баранина – 10-20.
На птахопереробних підприємствах в асортименті продукції слід передбачати переробку курей у межах – 20-40 %; курчат – 10-20 %; качок – 30-50 % та каченят – 15-30 %; від загального обсягу.
В асортименті консервів переважає група виробів із м’яса яловичини та свинини – 30-50%, фаршеві консерви – 10-20%, делікатесні – 20-30 %, паштетні (із субпродуктів) – 10-20 %, м’ясо-рослинні від 15 до 30 %.
3.2. Вибір та обґрунтування технологічних схем слід підтвердити розрахунком економічної ефективності виробництва або цифровими даними, за літературними джерелами. У проекті можна використовувати стандартні схеми, що регламентовані „Технологічними інструкціями по виробництву м’яса і м’ясних виробів” або вибрати змінені схеми з урахуванням нових методів обробки сировини, на основі досвіду роботи конкретного підприємства. Необхідно вказати в конкретній формі переваги прийнятої технологічної схеми з посиланням на джерела інформації. Наприклад, можливість збільшення обсягів виробництва, зменшення витрат, підвищення продуктивності праці, та таке інше.
Технологічна схема виробництва є послідовним відображенням усіх технологічних операцій з визначенням технологічних параметрів. Назву кожної операції та її основні параметри розміщують у геометричних фігурках одного типу (прямокутник, квадрат, коло). Фігури послідовно з’єднують стрілками, наприклад,
Ви прочитали: "Методичні рекомендаціі по виконанню курсовоі роботи – №1"Читати далі