Є встановленим факт, що енцифалопотія у великої рогатої худоби — це наслідок годування тварин генно-модифікованими кормами (додаванням до кормів білку, виготовленого з кісток забитої худоби). На перших порах така збагачена білком жуйних годівля давала добрі результати: худоба швидко набирала у вазі, зростали надої молока. Проте було встановлено, що цей раціон є небезпечним, тому що саме він викликає у тварин хворобу коров’ячий сказ. Люди, котрі вживали м’ясо уражених хворобою тварин, також наражаються на смертельну небезпеку.
Проблема безпечності продуктів харчування та зміст права на інформацію щодо характеру вмісту тих чи інших продуктів пов’язана не лише з генно-модифікованими організмами. Як прогнозує Організація Об’єднаних Націй, до 2030 року потреба населення Землі в продуктах харчування зросте на 60% і без застосування хімічних засобів захисту рослин задовольнити її буде неможливо. У 2002 році ООН задекларувала на Всесвітньому самміті у Йоганнесбурзі відмову до 2020 року від отрутохімікатів, застосування яких є постійним джерелом загрози для здоров’я людини та довкілля. За даними німецького журналу «Deutche Welle» близько 100000 людей вмирає щороку у світі через неправильне поводження з хімічними засобами захисту рослин.
Небезпеку становить і ввезення та використання тваринницької продукції, в тому числі і кормів, яку вирощено із застосуванням гормонів, антибіотиків (для стимулювання росту), обробленням іонізуючим опроміненням, додаванням барвників, консервантів та дезінфікантів (наприклад, додавання до молока хлорамфенікола — антибіотика, що знищує у ньому кислотні бактерії і таким чином продовжує термін зберігання продукції).
Якщо питання вживання чи невживання неякісних або небезпечних продуктів харчування за умови належної поінформованості є правом повнолітньої та дієздатної особи, то щодо неповнолітніх та малолітніх осіб, які перебувають на лікуванні, недієздатних осіб це правило не повинно розповсюджуватись. Зазначені категорії осіб повинні бути забезпечені вживанням лише якісних та безпечних продуктів харчування, а також повинні бути забезпечені можливістю вживання природних (натуральних) продуктів харчування.
Можна запропонувати запровадити поняття «біологічної чистоти» продуктів харчування як категорії, що відображає рівень безпечності продуктів. Тобто визначені вище категорії населення (діти, хворі) повинні мати вільний доступ лише до «біологічно чистих» продуктів, тобто таких, що не містять синтетичних або генно-модифікованих харчових добавок.
Крім того, фізична особа, залежно від свого віку, статі, інших фізіологічних та психологічних показників (маса тіла, середньодобові енергетичні витрати, окремий фізіологічний стан (вагітність), психоемоційні навантаження) повинна мати право на належне забезпечення власного «харчового статусу» — вживання продуктів харчування у нормі фізіологічної потреби. Можна говорити, що у цьому разі йдеться про кількісний показник здійснення права на забезпечення безпечними продуктами харчування, для забезпечення оптимального рівня потреби конкретних людини у основних харчових речовинах та енергії (білки, жири, вуглеводи, мікроелементи (амінокислоти).
Особа повинна бути забезпечена вільним доступом до інформації щодо характеру використаних харчових добавок, тому що деякі з них можуть не відповідати «харчовому статусу» особи (наприклад, можуть викликати алергію або звикання). Крім того, особа повинна бути поінформована про реальний статус тієї чи іншої споживної речовини (деякі продукти харчування розповсюджуються у торговельній мережі, у тому числі і у медпунктах, аптеках у вигляді лікарських препаратів, наприклад бальзами).
На окрему увагу у світлі забезпечення особистої безпеки, пов’язаної з уживанням продуктів, харчування заслуговує ймовірність «підсилення впливу» та «додаткове звикання» окремих продуктів. Під «підсиленням впливу» необхідно розуміти такі харчові добавки, які підсилюють бажані властивості продукту шляхом збільшення або перебільшення оптимальних потреб людини, пов’язаних з вживанням такого продукту (покращання смакоароматичних властивостей, споживчих властивостей, не властивих цьому продукту у його натуральному виді, наприклад додавання до нього вітаміну С або ехінацеї). Ми вважаємо, що під «додатковим звиканням» необхідно розуміти внесення до продукту харчування таких харчових добавок, що призводять до виникнення стану непереборного, часто несвідомого потягу, пов’язаного з необхідністю постійного вживання конкретного продукту.
Забезпечення здійснення прав на безпечні продукти харчування може бути пов’язане і з необхідністю утримання особи від надмірного вживання як їжі взагалі, так і окремих продуктів харчування зокрема. Наприклад, збільшення ваги внаслідок надмірного вживання їжі становить не меншу небезпеку, ніж відсутність достатнього харчування.
Так, якщо питання надмірності вживання продуктів харчування є сферою самостійного вибору повнолітньої та дієздатних особи, то зовсім по-іншому повинно вирішуватись це питання стосовно неповнолітніх та недієздатних осіб.
Батьки, опікуни, піклувальники, що здійснюють нагляд та виховання дітей, позбавлених батьківської опіки, опікуни осіб, визнаних недієздатними, повинні бути зобов’язаними контролювати рівень вживання продуктів харчування своїми дітьми або підопічними. Вони повинні нести цивільно-правову відповідальність за порушення цієї вимоги.
Отже, дитина або особа, визнана недієздатною, може бути обмежена у праві на вибір якості та обсягів споживання харчових продуктів.
Другим з зазначених нами елементів права на безпечність об’єктів споживання є безпечність предметів побуту (засобів побутової хімії, парфумерно-косметичних товарів, меблів, спортивного обладнання, іграшок, одягу, оргтехніки, об’єктів декору приміщень, предметів гігієни). Під безпечністю предметів побуту необхідно розуміти якість таких об’єктів — гарантовану певним строком можливість задовольнити потреби споживача, пов’язані з функціональним призначенням конкретного предмета побуту.
За умови повної поінформованості щодо характеристик безпечності того чи іншого предмета побуту особа має право на вільне вирішення питання щодо можливості вживання у побуті цих предметів. Проте законодавче регулювання цього права не було б повним, якщо не додати таке положення: на предметах побуту з метою забезпечення їх безпеки повинна подаватись (у інструкціях, етикетках, на поверхні) інформація щодо обмежень використання цих предметів окремими категоріями осіб (з урахуванням особливостей віку, стану здоров’я, статі та інших).
Особливості здійснення цього права окремими категоріями осіб полягає у наступному.
Рішення про можливість використання тих чи інших предметів дітьми несуть їх батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, на піклуванні яких перебувають неповнолітні або малолітні особи. Батьки зобов’язані здійснювати контроль за вживаними їх дітьми у побуті предметами та речовинами. Цей обов’язок повинен припинятись з моменту досягнення або надання повної цивільної дієздатності.
Право на вживання та використання виключно безпечних та якісних продуктів харчування та предметів побуту мають також військовослужбовці; засуджені особи, що відбувають покарання у вигляді арешту; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк; довічного позбавлення волі; тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні; затримані за підозрою у вчиненні злочину, особи, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту; особи, що відбувають адміністративний арешт; особи, що знаходяться у лікувальних, лікувально-профілактичних закладах (в тому числі і на примусовому лікуванні). На жаль, дійсний стан речей щодо забезпечення цих категорій осіб вимагає прискіпливої уваги до себе.
Питання для самоконтролю:
1. Державне регулювання якості та безпеки харчових продуктів.
2. вимоги щодо поводження з неякісними продуктами.
3. Вимоги щодо поводження з небезпечними харчовими продуктами.
4. Вимоги щодо поводження з фальсифікованими харчовими продуктами.
5. Організаційні засади підтвердження відповідності систем управління якістю.
Література :
1. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року // Відомості ВРУ. — 1991. — №30. — Ст.379
2. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини: Закон України від 23 грудня 1997 року // Відомості ВРУ. — 1998. — №19. — Ст.98
3. Цыганов И. Защита прав потребителей в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1996. — №4. — С.34
Організмів» внесеного народними депутатами України О. Задорожнім, К. Ситником // http: // oracle 2. rada. gov. ua / zweb/ webproc
4. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР, в редакції Закону № 2809-IV від 06.09.2005р.