5. Властивості вогнегасних речовин.
Вода є найбільш поширеною речовиною для гасіння пожеж. її високі пожежегасячі властивості пояснюються високою теплоємкістю (теплота пароутворення 2260 кДж/кг), хімічною нейтральністю, а також можливістю доступного транспортування та низькою вартістю. Вогнегасна ефективність води полягає в охолодженні та зменшенні відсотку кисню в зоні горіння. Під її дією горюча речовина охолоджується нижче температури займання. Тепло, при цьому перетворює воду на водяний пар та більше не приймає
До недоліків вогнегасних властивостей води слід віднести її замерзання нижче 0 С, неможливість використання для гасіння рідких речовин, в яких питома вага менше ніж у води, а також гасіння електроустановок та пожеж у приміщеннях, де вода призводить до пошкодження незайнятих полум’ям матеріалів (паперу, хімічних речовин тощо).
Вуглекислий газ (СО2) – газ без кольору й запаху. При 0°С та тиску 3430 к Па перетворюється в рідину – вуглекислоту. Із 1 л вуглекислоти утворюється 506 л газу. Велика швидкість газоутворення призводить до появи сніжної маси, що свідчить про низьку температуру появи даного газу -87°С.
В даному випадку ефект гасіння досягається за рахунок охолодження горючої речовини та зменшенням концентрації кисню в зоні горіння. Вуглекислий газ використовується для гасіння в приміщеннях чи відсіках невеликого об’єму, тому що вогнегасна концентрація даного газу складає 30-35% по об’єму. Вуглекислий газ використовується при гасінні легкоспалахуючих та горючих рідин (в ємкостях, в музеях, архівах, там, де застосування води недоцільно).
Інертні гази (азот, аргон, гелій) – понижують концентрацію кисню в зоні горіння і гальмують інтенсивність горіння. їх використовують для заповнення танків і інших резервуарів, в яких для зниження концентрації кисню до 5% і нижче можна виконувати вогневі роботи (зварювання металів, різку і т. д.)
Вогнегасна концентрація інертних газів при гасінні пожеж у закритих приміщеннях 31 – 36% по об’єму. Для підвищення вогнегасної дії азоту одночасно з ним у приміщення рекомендується вводити 3 – 5% галогенів.
Зволожувачі. Основна фізична особливість розчинів – зволожувачів полягає в поліпшенні зволожування горючих речовин (наприклад, гуми, вугільного пилу, волокнистих матеріалів, торфу). До зволожувачів відносяться мило, синтетичні розчини, амілсульфати та ін.). Зволожувачі, які застосовуються для зменшення поверхні натягу Н2О, є поверхнево-активними речовинами, здатними абсорбуватись на межі розділу вода – повітря і розміщуватись відповідним чином.
Хімічні речовини широко використовуються для гасіння пожеж, в умовах вогню утворюють важкі пари і гази, які не допускають кисень у зону горіння, знижують температуру і при цьому гасять полум’я. До них відносяться: піна, пінопорошок та повітряно-механічна піна.
Піна – вогнегасний склад, що найбільш широко використовується при пожежегасінні на підприємствах хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, – представляє собою колоїдну систему, яка складається з кульок газу, оточених плівками рідини. Піни характеризуються агрегатною та термодинамічною нестійкістю, оскільки чисті рідини мають великий поверхневий натяг води. В якості цих добавок, що мають назву піноутворювачів (ПУ) і пінопорошків застосовують деякі природні та синтетичні ( сульфокислоти та їх солі). Крім цього, для підвищення стійкості пін в них уводять стабілізатори ( солі полівалентних металів, глинозем ). Піни використовують для гасіння твердих та рідких речовин, що не вступають у взаємозв’язок із водою, і в першу чергу – для гасіння нафтопродуктів. Піна має малу теплопровідність, достатню рухливість, тепловідображаючий ефект. По способу приготування піни підрозділяються на хімічні, повітряно-механічні та високократні.
Кратність піни – це відношення об’єму піни до об’єму всієї рідини, із якої вона отримана. Піни кратністю від 5 до 100 відносяться до пін малої й середньої кратності, вище 100 – до високократних.
Високократні піниОтримують при подачі стиснутого повітря на виході з сопла розчину води й піноутворювача або при подачі суміші на сітку, де відбувається неперервне утворення піни.
Хімічні піни утворюються при взаємозв’язку розчинів кислот та лугів у присутності піноутворюючої речовини і представляє собою концентровану емульсію діоксиду вуглецю у водному розчині мінеральних солей, які мають піноутворюючу речовину. Склад хімічної піни: 80% СО2, 19,6% Н2О, 0,3% піноутворюючої речовини.
Пінопорошок – суміш сіркокислого амонію й бікарбонату Иа, оброблена спінювачем РАС і води. Порошкові склади є дуже ефективними вогнегасними засобами при гасінні пожеж твердих речовин різних класів, горючих речовин, газів, металів, електроустановок під напругою. З 1 кг порошку і 10 л води утворюються 40-60 . л піни. Гасять нафтопроводи піною, отриманою з порошків ПО-1, ПГП, а спирти і ацетон – з порошків ПГПС, в які введені 2% мила.
Повітряно-механічна пінаУтворюється в результаті інтенсивного перемішування повітря з водним розчином піноутворювача в спеціальних апаратах – пінозмочувачах і повітряно-пінних стволах.
Механічні засоби ( брезент, войлок, пісок, земля) використовуються там, де горючі речовини ще не встигли нагрітися, тобто на початку загорання. Брезент та войлок перекривають доступ повітря до вогню, а пісок і земля забирають тепло.
6. Види та класифікація вогнегасників.
Вогнегасники застосовують для погашення загорань і пожеж в початкові стадії їх виникнення. В залежності від умов гасіння загорань створені різні типи вогнегасників, які поділяються на наступні основні групи:
1. За типом вогнегасної речовини:
– хімічно-пінні – подають піну, яка утворюється водними розчинами лугів і кислот;
– повітряно-пінні і рідинні – подають повітряно-механічну піну, яка утворюється водяними розчинами піноутворювачів; газові – подають вуглекислий газ у вигляді газу або снігу, в якості заряду використовують рідкий вуглекислий газ;
– аерозольні – подають пароутворюючі вогнегасні речовини (галойодовані вуглеводи);
– порошкові – подають вогнегасячі порошки ( сухі порошки типу ПСБ, П-ІА, ПФ).
2. По способу подачі вогнегасячої речовини:
– під тиском газів, які утворюються в результаті хімічної реакції (хімічні піни);
– під тиском заряду “працюючого” газу, який знаходиться над вогнегасною речовиною (вуглекислотні, аерозольні, повітряно-пінні);
– під тиском заряду “працюючого” газу, який знаходиться в окремому балоні (порошкові, аерозольні, повітряно-пінні).
3. По кількості вогнегасячої речовини:
– малолітражні ручні з об’ємом корпусу до 5 л включно;
– промислові ручні з об’ємом корпусу до 10 л включно;
– пересувні і стаціонарні з об’ємом корпусу більше 10 л.
7. Будова та принцип дії вогнегасників.
Хімічно-пінні вогнегасникиВикористовуються для гасіння пожеж твердих матеріалів, а також різноманітних пальних рідин на площі до 1 м, за винятком електроустановок, що знаходяться під напругою, а також лужних металів. Вони не ефективні при гасінні речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря. Їх не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також для гасіння лужних металів. Вогнегасний ефект досягається ізоляцією палаючої речовини і зниженням концентрації кисню в зоні горіння диоксидом вуглецю СО2, що виділяється при руйнуванні пухирців піни. Промисловість виготовляє такі марки вогнегасників: ОП-5, ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ. Один із самих розповсюджених вогнегасників даної серії – ОХП-10 представлений у вигляді схеми (мал. 1).
Мал. 1. Схема вогнегасника ОХП-10.
1 – корпус; 2 – ручка; 3 – склянка; 4-гумовий клапан;
5 – вихідні отвори склянки; 6-пускова рукоятка;
7 – шток; 8 – сприск; 9 – запірна мембрана.
Конструктивно вогнегасник ОХП-10 являє собою сталевий корпус, у який поміщена лужна частина заряду (8,5 л). Вона складається з водного розчину гідрокарбонату натрію NaНСОз (400 г) і солодкового екстракту (50 г). Для підвищення стійкості піни в лужну частину додається невелика кількість вспінювача (паста РАС або карбоксиметилцеллюлоза). Кислотна частина заряду (450 г) поміщена в поліетиленову склянку і являє собою суміш сірчаної кислоти Н2SО4 із сульфатом заліза Fе2(SО4) і сульфати алюмінію Аl(SО4)з. У неробочому стані кислотна частина заряду закрита в склянці клапаном 4, що укріплений на штоку 7 і притискається до сідла склянки пружиною. З іншої сторони шток клапана кріпиться до эксцентрикової рукоятки 6.
Ви прочитали: "Вогнегасні речовини та засоби гасіння пожежі – №4"Читати далі