Технічні умови (ТУ) — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги (далі — продукція) згідно ДСТУ 1.3.
ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем).
ТУ можуть бути невід’ємною частиною комплекту конструкторської/технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.
В ТУ, які є окремим документом, має
Вимоги до виконання ТУ, які є частиною комплекту конструкторської документації (ТУ на продукцію машинобудування, приладобудування, будівництва, а також деяких окремих видів діяльності), регламентовано в ГОСТ 2.114 та ДСТУ-Н4486:2000.
«ТУ викладають мовою згідно з чинним законодавством України. Для продукції, що призначена для експорту, викладають додатково (за необхідності) ще іншою, зазначеною у договорі (контракті) на постачання».
ТУ розробляють ініціативно або на замовлення, якщо:
– немає національних (міждержавний) стандартів на розроблювану продукцію
– – потрібно конкретизувати, доповнити або підвищити вимоги чинних стандартів на дану продукцію, розширення асортименту (в таких ТУ мають бути лише вимоги, які відмінні від установлених цими стандартами, не повторюючи вже регламентованих норм та положень).
ТУ розробляють на:
-один конкретний вид продукції;
-декілька однорідних видів продукції — групу однорідної продукції (групові ТУ).
Групові ТУ складають на два або кілька видів продукції, які характеризуються спільністю функційного призначення, сфери застосування, конструктивно-технологічного вирішення та номенклатури основних характеристик спожиткових властивостей та показників якості.
Якщо на групу однорідної продукції є національний стандарт або стандарт організації виду «Загальні технічні умови», то показники чи вимоги до конкретної продукції, які виділяють її з групи однорідної (марка, склад тощо), установлюють у ТУ.
Для виготовлення продукції або надання послуги на експорт суб’єкти господарювання можуть застосовувати чинні ТУ інших країн, якщо це зазначено в договорі (контракті), за умови дотримання обов’язкових вимог безпеки та охорони довкілля, і якщо вони не суперечать чинному законодавству України щодо виготовлення, транспортування і зберігання на території України. За тих самих умов, як у ТУ, дозволено застосовувати нормативні документи (НД) міжнародних чи регіональних організацій зі стандартизації, членом яких с Україна, а також інших міжнародних організацій, документи яких визнано Генеральною Угодою з тарифів та торгівлі Світової організації торгівлі.
Суб’єкти господарювання можуть використовувати чинні ТУ іноземних фірм (зокрема підприємств держав Союзу Незалежних держав (СНД) на договірних (контрактних) засадах згідно з ГОСТ 15.311. У договорах (контрактах) має бути передбачено зобов’язання власника ТУ про забезпечення користувача всіма змінами до них, а також, у разі потреби, власник може дати дозвіл користувачеві скопіювати ТУ.
ТУ розробляють за рішенням виробника (постачальника ) або на вимогу споживача (замовника); на виконання державної програми або директивного документа.
ТУ можуть бути розроблені ініціативно суб’єктами господарювання. Порядок розроблення, погодження та затвердження — згідно з вимогами ДСТУ-1.3.
Зміни до чинних ТУ розробляють суб’єкти господарювання — власники ТУ або за їх замовленням інші суб’єкти господарювання»;
Внесення зміни не повинно порушувати взаємозамінність продукції, виготовленої за ТУ до внесення зміни, та продукції, виготовленої за ТУ після внесення зміни.
«Кількість змін до ТУ не повинна ускладнювати роботу з ТУ. У разі ускладнення роботи з ТУ або внесення змін у вимоги, за якими ідентифікують продукцію, ТУ підлягають перегляду з розробленням нових ТУ на заміну чинних»
Державну реєстрацію технічних умов на продукцію, погоджених та прийнятих відповідно до вимог цього стандарту, здійснюють згідно з ДСТУ 1.6.
Державну реєстрацію змін до ТУ виконують порядком, установленим для ТУ.
Право власності на ТУ належить тим суб’єктам господарювання, на кошти яких їх створене або яким це право передано порядком, установленим законодавством.
За згодою власника ТУ дозволено використовувати іншим суб’єктам господарювання.
ТУ та змінами до них забезпечують на договірних засадах власники ТУ
«Технічні умови треба перевіряти регулярно, але не рідше одного разу на п’ять років після надання і чинності чи останнього перевіряння, якщо не виникає потреби перевірити його раніше у разі прийняття нормативно-правових актів, відповідних національних (міждержавних) стандартів та інших нормативних документів, якими регламентовано інші вимоги, ніж ті, що встановлені у ТУ.
Облік, зберігання, внесення змін у ТУ та обіг облікованих копій ТУ на вироби, матеріали, послуги, процеси тощо здійснюють за порядком, встановленим власником ТУ.
Облік, зберігання, внесення змін у ТУ, які є частиною конструкторської документації, здійснюють згідно з вимогами ГОСТ 2.501 та ГОСТ 2.503.
В ТУ загалом мають бути такі розділи:
Сфера застосування;
Нормативні посилання;
Технічні вимоги (параметри й розміри, основні показники та характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування);
Вимоги безпеки;вимоги охорони довкілля, утилізація;
Правила приймання;
– методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);
– транспортування та зберігання;
– правила експлуатування, ремонту».
– гарантії виробника.
Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції ТУ дозволено доповнювати іншими розділами та об’єднувати окремі розділи.
Зміст, викладання та оформлення ТУ як складника конструкторської документації має відповідати вимогам цього стандарту.
В ТУ на продукцію, виготовлення та використання якої можуть зашкодити здоров’ю, майну громадян чи природному довкіллю, обов’язково мають бути розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони довкілля, утилізування».
Загальні вимоги щодо змісту окремих розділів ТУ — згідно з вимогами ДСТУ 1.5.
ТУ на послуги мають враховувати вимоги ДСТУ 3279,ДСТУ 1.5 та чинного законодавства».
ТУ викладають та оформлюють згідно з ДСТУ 1.5, зміни до них — за додатком В цього стандарту.
Назву продукції на титульному аркуші ТУ треба записувати в називному відмінку множини (на першому місці — іменник).
У назві продукції дозволено застосовувати власні назви, фірмові знаки для товарів і послуг, якщо право власності на них засвідчено згідно з чинним законодавством України»:
Виконання групових ТУ, які є складовою частиною конструкторської документації, — згідно з вимогами ГОСТ 2.113.
Ви прочитали: "Рецептура на продукцію ресторанного господарства – №2"Читати далі