Податкова та кредитна система у сфері агробізнесу

ТЕМА 6. Податкова та кредитна система у сфері агробізнесу (2 години)

6.1. Система оподаткування малого та середнього бізнесу в аграрній сфері

6.2. Способи залучення фінансових ресурсів суб’єктами малого підприємництва

1. Конспект лекцій

6.1. Система оподаткування малого та середнього бізнесу в аграрній сфері

В умовах формування соціально-орієнтованого ринку України стратегічною проблемою економічної політики і надалі залишається питання становлення і розвитку

малого підприємництва та ринкової інфраструктури, а також державного регулювання і підтримки цих процесів, що повинні вирішуватися шляхом впровадження державної, регіональних, цільових програм підтримки малого і середнього бізнесу.

Становлення податкової системи в Україні почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону “Про систему оподаткування”.

Система оподаткування визначається як сукупність податків і зборів, обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Податкова система включає різні види податків і в їх основі лежать різні ознаки. Перш за все суб’єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки – встановлюються безпосередньо на доход і майно. Вони включають: податок на прибуток, плату (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість).

Непрямі податки – це податки на товари і послуги, що оплачуються в ціні товару або включаються в тариф – податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито.

Збори – різні види платежів, що в обов’язковому порядку вносяться підприємствами в порядку оплати послуг, що надавалися їм державними органами – на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір; державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

А) два податки – комунальний податок і податок з реклами;

Б) різні збори – за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно – і телезйомок та ін.

Суб’єкт малого підприємництва, можуть сплачувати єдиний податок. Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються міс­цевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприєм­ницької діяльності, з урахуванням виду діяльності та місця її здійс­нення. Ставка податку не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

Зміни в оподаткування сільськогосподарських підприємств, які використовують землю в якості засобу виробництва, передбачені згідно із Законом України від 17 грудня 1998 р. “Про фіксований сільськогосподарський податок”. Згідно цього Закону для аграрних формувань встановлюється фі­ксований сільськогосподарський податок замість таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

Q податок на прибуток підприємств;

Q плата (податок) за землю;

Q податок із власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів;

Q комунальний податок;

Q збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання ав­томобільних доріг;

Q збір до Державного інноваційного фонду;

Q збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер­жавного бюджету;

Q плата за придбання торгового патенту на здійснення торгове­льної діяльності;

Q збір за спеціальне використання природних ресурсів (за кори­стування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори, визначені Законом України «Про систему оподаткування», мають сплачуватися сільськогосподарськими то­варовиробниками в порядку і розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а їх­ній валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попе­редній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми ва­лового доходу підприємства.

Об’єктом оподаткування фіксованим податком виступає площа сільськогосподарських угідь, яка знаходиться в сільсько­господарського товаровиробника у власності або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встано­влюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сі­ножатей та пасовищ – 0,5%; для багаторічних насаджень – 0,3%.

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступ­ного місяця у розмірі третини суми податку, визначеного на ко­жний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І квар­талі – 10%; II – 10%; у III – 50%; IV кварталі – 30%. Інакше кажучи, 80% податкових платежів здійснюватимуться у другій половині року, коли надходить готова продукція рослинництва.

6.2. Способи залучення фінансових ресурсів суб’єктами малого підприємництва

Цінні папери. Фінансові ресурси господарських суб’єктів утворюються за рахунок декількох джерел, які розрізняються за формою права власності: власні кошти і чужі. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; кошти, отримані від продажу цінних паперів; пайові та інші внески юридичних і фізичних осіб; кредит і позики; кошти від реалізації заставного свідоцтва, страхового поліса та інші надходження коштів (пожертвування, добродійні внески і т. п.).

Цінний папір являє собою грошовий документ, що свідчить про право власності його власника на певну суму грошей або конкретні майнові цінності. Цінні папери можуть самостійно обертатися на ринку і бути об’єктом купівлі-продажу або інших угод, служити джерелом одержання разового або регулярного прибутку.

Всі цінні папери можна розділите на дві групи – грошові і капітальні цінні папери.

Грошові цінні папери оформляють запозичення грошей – це боргові цінні папери. До них відносяться векселя, депозитні й ощадні сертифікати та інші. Прибуток по цих цінних паперах носить разовий характер і утворюється або за рахунок купівлі їх за ціною нижче номінальної вартості – у цьому випадку вони погашаються (викуповуються) емітентом по номінальній вартості, або за рахунок одержання відсотків при їхньому погашенні. Грошові цінні папери, як правило є короткостроковими (із терміном погашення менше одного року).

Капітальні цінні папери випускаються з метою утворення або збільшення капіталу (фондів) підприємства, необхідного для розвитку виробництва. Капітальні цінні папери підрозділяються на пайові і боргові цінні папери. До пайових цінних паперів відносяться усі види акцій, а також інвестиційні сертифікати.

2. Термінологічний словник

Система оподаткування визначаєтьсяЯк сукупність податків і зборів, (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Прямі податки – встановлюються безпосередньо на доход і майно. Включають: податок на прибуток, плату (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість);

Непрямі податки – це податки на товари і послуги, що оплачуються в ціні товару або включаються в тариф – податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито;

Збори – різні види платежів, що в обов’язковому порядку вносяться підприємствами в порядку оплати послуг, що надавалися їм державними органами – на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держа­вного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір; державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької дія­льності.

Цінний папір – це грошовий документ, що свідчить про право власності на певну суму грошей або конкретні майнові цінності. Цінні папери можуть самостійно обертатися на ринку і бути об’єктом купівлі-продажу або інших угод, служити джерелом одержання разового або регулярного прибутку.

3. Рекомендована література

1. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року.

2. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок»

3. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник./Під редакцією професора І. М. Брюховецького.- Суми: “Козацький вал”, 2001.- 474с.

4. Підприємництво в аграрній сфері економіки./ За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка.- К.:ІАЕ, 1998.-514с.

5. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1998.- 352с.

Ви прочитали: "Податкова та кредитна система у сфері агробізнесу"
Читати далі