150
1,5
2,0
220
2,0
2,5
Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються нарядом встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, особи, відповідальні за безпечну організацію і виконання робіт, склад бригад та заходи безпеки. На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які виконуються за нарядами, за разпорядженнями та в порядку поточної експлуатації і призначаються особи, відповідальні за безпечну організацію і безпечне виконання цих
Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціальному журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер і організаційно-технічні заходи безпеки відповідно до чинних вимог.
Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєструються в журналі реєстрації цих робіт.
ДНАОП 0.00-1.21-98 регламентує вимоги щодо обов’язків, рівня професійної підготовки зазначених вище працівників, їх групи з електробезпеки та заходи і засоби безпечного виконання робіт в електроустановках залежно від їх особливостей.
Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки діляться на дві групи:
– технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;
– технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок;
– електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.
Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:
– ізоляція струмовідних частин;
– недоступність струмовідних частин;
– застосування малих напруг;
– вирівнювання потенціалів, та інші.
З метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції в електроустановках застосовується одночасно декілька з перелічених технічних засобів і заходів.
Ізоляція струмовідних частинзабезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність попадань людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмовідних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі.
ГОСТ 12.1.009-76 виділяє ізоляцію:
– робочу – забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від ураження електричним струмом;
– додаткову – забезпечує захист від ураження електричним струмом на випадок пошкодження робочої ізоляції;
– подвійну – складається з робочої і додаткової;
– підсилену – поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує такий рівень захисту, як і подвійна.
При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. Так, опір ізоляції переносних світильників, що живляться від електромережі має бути не менше 0,5 МОм, а для електрофікованого інструменту 1 МОм.
Забезпечення недоступності струмовідних частин. Статистичні дані щодо електротравматизму свідчать, що більшість електротравм пов’язана з дотиком до струмовідних частин електроустановок (близько 56%). Основними заходами забезпечення недоступності струмовідних частин є застосування захисних огороджень, закритих комутаційних апаратів (пакетних вимикачів, комплектних пускових пристроїв, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо), розміщення неізольованих струмовідних частин на висоті, недосяжній для ненавмисного доторкання до них інструментом, різного роду пристосуваннями, обмеження доступу сторонніх осіб в електротехнічні приміщення, блокуванням тощо.
Застосування малих напруг. До малих напруг відносяться напруги 42 В і менше змінного струму частотою 50 Гц і 110 В і менше постійного струму.
Чинні нормативні документи виділяють два діапазони малих напруг змінного струму: 12 В і 42 В. Напруга до 42 В змінного і до 110 В постійного струму застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою електротравм, особливо небезпечних і поза приміщеннями для живлення ручного електрифікованого інструменту, ручних переносних ламп, світильників місцевого освітлення з лампами розжарювання, в яких конструктивно не виключена можливість контакту сторонніх осіб із струмовідними частинами, світильників загального освітлення з лампами розжарювання при висоті підвісу світильників меншій 2,5 м.
Напруга до 12 В змінного струму повинна застосовуватися для живлення від мережі переносних світильників в особливо небезпечних умовах щодо електротравм: металеві, бетонні, залізобетонні та інші ємкості, кабельні та інші енергетичні підземні комунікації, оглядові ями, вентиляційні камери, тепло-пункти тощо. Для живлення таких світильників перевагу слід віддавати стаціонарним електричним мережам напругою 12 В. Розетки для підключення світильників в таких мережах конструктивно мають відрізнятися від розеток на більші діапазони напруги. За недоцільності виконання стаціонарних мереж напругою 12 В допускається застосування понижуючих трансформаторів. Принципова схема такого типу трансформаторів наведена на рис. 8.
Рис. 8. Схема понижуючого трансформатора:
1 – корпус трансформатора; 2 – заземлений (занулений) екран; 3 – пробивний запобіжник.
З метою забезпечення надійного захисту, понижуючі трансформатори, як засоби захисту, повинні мати електрично не зв’язані обмотки високої і низької сторони (не типу автотрансформаторів з однією обмоткою), розділені екраном. Для захисту від переходу високої напруги на низьку сторону один із виводів вторинної обмотки заземлюється через пробивний запобіжник.
Вирівнювання потенціалів. Застосовується з метою зниження можливих напруг дотику (Uдот, В) і кроку (Uк, В) при експлуатації електроустановок або попаданні людини під ці напруги за інших обставин. Вирівнювання потенціалів досягається за рахунок навмисного підвищення потенціалу опорної поверхні, на якій може стояти людина, до рівня потенціалу струмовідних частин, яких вона може торкатися (зменшення Uдот), або за рахунок зменшення перепаду потенціалів на поверхні землі чи підлозі приміщень в зоні можливого розтікання струму (зменшення Uк).
Прикладом вирівнювання потенціалів є спорудження в грунті по всій території відкритих електропідстанцій чи відкритих розподільчих пристроїв (ВРП) заземлюючого пристрою з певним розміщенням вертикальних заземлювачів, з’єднаних металевими смугами, подібно. При замиканні на корпус будь-якого з апаратів, розміщених на підстанції, його потенціал відносно землі передається на неструмовідні частини інших апаратів, оскільки останні приєднані до одного заземлювача. Це створює небезпеку обслуговуючому персоналу. Наявність заземлюючого пристрою по всій території ВРП сприяє зменшенню напруги дотику і кроку.
Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є захисне заземлення, занулення, захисне відключення.
Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання з землею, чи її еквівалентом, металевих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою. Принципова схема захисного заземлення наведена на рис. 9,.
Рис 9. Принципова схема захисного заземлення у трифазній мережі:
1 – корпус електрообладнання
Захисне заземлення застосовується в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі напругою до 1000 В і в електроустановках напругою більше 1000 В незалежно від режиму нейтралі мережі живлення. Захисне заземлення забезпечує паралельно можливому включенню людини в мережу замикання на землю струмопровід малого опору (шунт), за рахунок чого зменшується струм, що проходить через людину. Крім того, захисне заземлення при правильному його виконанні зменшує Uдот.
Захисному заземленню підлягають:
– електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму в усіх випадках незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;
– електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;
– всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).
Відповідно до зазначеного заземлюються:
– неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;
– каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх знімні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму.
– металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні короби та інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучки рукави і труби електропроводки, електричні світильники;
– металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі
електроенергії;
– опори повітряних ліній електропередач тощо.
Не заземлюються неструмовідні частини електроустановок, розміщених на заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.
Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою проходженню струму замикання на землю.
Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:
– 10 Ом при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) 100 кВА і менше;
– 4 Ом при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 кВА.
Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з’єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється, – заземлюючий провідник.
Для заземлюючих провідників використовують неізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше 4 мм2 або сталеві струмпроводи діаметром 5…10 мм. Заземлюючі провідники між собою і з заземлюючим пристроєм з’єднуються зварюванням, а з обладнанням, що заземлюється, – зварюванням або за допомогою гвинтового з’єднання з застосуванням антикорозійних заходів. У виробничих приміщеннях заземлюючі провідники прокладаються відкрито, а обладнання приєднується до магістралі заземлення індівідуально шляхом паралельних приєднань.
Заземлюючі пристрої можуть бути природними і штучними. Як природні заземлюючі пристрої використовуются прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматура будівельних конструкцій, що має контакт з землею тощо. Штучні заземлюючі пристрої – це спеціально закладені в землю металоконструкції, призначені для захисного заземлення. Штучними заземлювачами можуть бути металеві вертикально закладені в грунт електроди (стрижні, труби, кутова сталь тощо), з’єднані між собою за допомогою зварювання з’єднувальною смугою, смугова і листова сталь і т. ін.
Опір захисного заземлення струму розтікання контролюється в терміни, встановлені чинними нормативами, з веденням відповідної документації: на вугледобувних шахтах кожні 6 міс; цехові заземлюючі пристрої – кожні 12 міс: заземлюючі пристрої підстанцій – раз на 3 роки.
Занулення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 занулення в загальному розумінні – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції.
Занулення в електроустановках – це навмисне з’єднання елементів електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.
Занулення застосовується в електроустановках напругою до 1000 В, які живляться від мережі з глухозаземленою нейтраллю.
Принципова схема занулення наведена на рис. 10.
Рис. 10. Принципова схема занулення в трифазній мережі:
1 – корпус однофазного приймача струму;
2 – корпус трифазного приймача струму;
3 – плавкий запобіжник
Занулення перетворює замикання на корпус в коротке замикання фази, спрацьовує захист від коротких замикань (плавкі вставки запобіжників, струмові автомати, магнітні пускові пристрої із струмовим захистом тощо) і установка відключається від джерела живлення.
Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ.
Згідно з чинними нормативами можливі два варіанти реалізації занулення:
– заземлена через певні відстані (100…200 м) нейтраль мережі виконує функції нульового робочого і нульового захисного провідника одночасно;
– для занулення обладнання прокладається окремий провідник, який виконує функції тільки нульового захисного.
Другий варіант є обов’язковим для житлових, адміністративно-побутових приміщень, приміщень масового перебування людей та їм подібних, що будуються.
В цьому випадку в приміщеннях з однофазною мережею внутрішня мережа виконується 3-х провідною – фаза, нуль робочий і нуль захисний, а розетки для підключення переносних споживачів електроенергії – 3-х контактні. При відповідному виконанні штепсельних вилок і шнура живлення (трипровідний) контакт мережі нульового захисного провідника замикається з упередженням відносно контактів фази і нульового робочого провідника. Таким чином, споживач електроенергії занулюється до подачі на нього напруги.
Ви прочитали: "Основи техніки безпеки – №9"Читати далі