Лекція №2
Тема лекції: Організаційні основи охорони праці.
План лекції:
1. Управління охороною праці.
2. Права та обов’язки з охорони праці посадових осіб та спеціалістів.
3. Нагляд та контроль за дотриманням вимог з охорони праці.
4. Відповідальність за порушення вимог з охорони праці.
5. Планування робіт з охорони праці. Номенклатура заходів.
6. Фінансування заходів з охорони праці.
7. Стимулювання робіт з охорони праці.
8. Навчання з питань охорони праці.
9. Розслідування та облік
10. Дослідження виробничого травматизму.
1. Управління охороною праці.
Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров’я та працездатності людини під час праці.
Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством. Управління охороною праці передбачає участь в цьому процесі практично всіх служб і підрозділів підприємства. Об’єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює його керівник (власник), а в підрозділах (цехах, відділах, службах) – їх керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Задачі служби охорони праці та її функції викладені в “Типовому положенні про службу охорони праці”, яке затверджено наказом Комітету Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 р. № 73.
Згідно із Законом України “Про охорону праці” та на підставі “Типового положення про службу охорони праці”, служба охорони праці створюється власником на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності з метою виконання заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам у процесі праці.
Служба охорони праці входить до структури підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб. Вона може бути представлена в залежності від чисельності працюючих як самостійний структурний підрозділ, або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.
На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до 100 чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи за сумісництвом.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.
На підприємствах при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу представляє один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або отруйні речовини, у такій службі повинно бути два спеціалісти.
Узагалі розрахунок чисельності працівників служби охорони праці в залежності від небезпечності та шкідливості виробництва з числом працюючих понад 500 чоловік здійснюється за формулою:
М = 2 + Рср ∙ Кв / Ф, чол.
Де: М – чисельний склад служби охорони праці;
Рср – середнє облікова чисельність працюючих на підприємстві;
Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці (нормативно встановлений 1820 часів);
К – коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва, вираховується згідно формули:
К = 1 + (Рв+Ра/Рср),
Де: Рв – чисельність працюючих із шкідливими речовинами;
Ра – чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки.
Система управління, в межах організації охорони праці на підприємстві, не завершується формуванням відділу охорони праці. Відділ охорони праці є структурним підрозділом. Взагалі структура охорони праці на підприємстві являє цілісну систему обов’язків керівників, спеціалістів підприємства з обов’язковою наявністю функцій контролю та нагляду за дотриманням вимог з охорони праці. Поряд із цим в організацію охорони праці на підприємстві входять цілий ряд питань, таких як; планування робіт з охорони праці, фінансування, навчання, відповідальність за порушення вимог та ряд інших.
Водночас функціонування даних питань охорони праці пов’язане з безпосереднім виконанням посадових обов’язків.
2. Права та обов’язки з охорони праці посадових осіб та спеціалістів.
Загальну відповідальність за стан охорони праці на підприємстві несе безпосередньо власник підприємства. Він зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою Власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
– створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;
– розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
– затверджує інструкції про посадові обов’язки, права і відповідальність;
– розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства;
– забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків;
– організовує проведення досліджень умов праці;
– забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
– здійснює постійний контроль за додержанням вимог охорони праці;
– організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
Поряд із керівниками підприємств відповідальними за стан охорони праці у відповідній галузі є також Головні спеціалісти. У їх обов’язки входить:
– розробка планів-заходів з охорони праці відповідної галузі та забезпечення їх виконання,
– забезпечення дотримання діючого законодавства з охорони праці,
– проведення вступного інструктажу,
– забезпечення власного випробування та реєстрації піднімальних транспортних засобів, котельного обладнання та інших машин і механізмів,
– розслідування причин нещасних випадків та розробка заходів по їх усуненню.
Керівники структурних Підрозділів (завідуючі фермами, бригадири, завідуючі майстернями, технологи виробництв та інші зобов’язані:
– контролювати дотримання технічних вимог обладнання та технологічних процесів,
– слідкувати за наявністю та справністю технічних засобів безпеки, особистих захисних засобів,
– не допускати до праці осіб, що не мають допуску на виконання відповідного виду робіт,
– проводити інструктажі на робочих місцях,
– слідкувати за дотриманням правил техніки безпеки.
Обов’язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці полягають в наступному. Працівник зобов’язаний:
– знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження із засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
– додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
– проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
– співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці;
– особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю людей;
Ви прочитали: "Організаційні основи охорони праці – №1"Читати далі