6 характеристика збудників інфекційних хвороб, що передаються через молоко (збудники туберкульозу, сибірки, бруцельозу, кишкових захворювань тощо)

 №6. Характеристика збудників інфекційних хвороб, що передаються через молоко (збудники туберкульозу, сибірки, бруцельозу, кишкових захворювань тощо).

Збудник  туберкульозуВідкритий Кохом у 1882 р. В залежності від патогенності і походження розрізняють три види збудників: людський (Mycobacterium tuberculosis), бичачий (Мycobacterium bovis) і пташиний (Мycobacterium avium).

Туберкульоз — інфекційне хронічне захворювання людей і багатьох видів тварин. Характеризується утворенням у різних органах і тканинах (легені, печінки,

вимені, кишечнику, лімфатичних вузлах, на серозній оболонці грудної порожнини й ін.) дрібних туберкульозних вогнищ.

Зараження збудником туберкульозу частіше відбувається повітряно-краплинним і повітряно-пиловим шляхами, а також з їжею, тобто аліментарним шляхом. Збудником, що надходить з молоком, найбільше часто заражаються діти. Кількість клітин у молоці хворих корів може досягати 5  – 10 у 1 см3 .

Морфологія. Збудник туберкульозу являє собою тонку, злегка вигнуту грампозитивну нерухливу паличку. Спор і капсул не утворює. Часто спостерігається нерівномірне фарбування клітин, через це вони мають вигляд зернистих паличок, що розташовуються у вигляді скупчень.

Стосовно кисню мікобактерії є облігатні аеробами. Оптимальна температура розвитку 37 – 38 °С, температурні межі 30 – 42° С. Збудник на звичайних середовищах не росте. Його культивують тривалий час (до 30 днів) на спеціальних середовищах, наприклад середовищі Петраньяні, що представляє собою яєчне середовище з молоком, картопляним борошном і гліцерином.

Стійкість.  Мікобактерії є стійкими до кислот, лугів, спиртовів. Це обумовлено великим вмістом ліпідів у клітинній стінці бактерій. Режими пастеризації молока повинні знешкоджувати збудника. При температурі 75 – 76  °С мікобактерії гинуть через 15 – 20 с. У висушеному стані збудник виживає протягом 2 – 7 мес, у воді  –  6 , у ґрунті – 7 мес. Під дією сонячних променів він гине через 1,5 – 2  ч.

З метою профілактики поширення збудника туберкульозу молоко, отримане від тварин, позитивно реагують на туберкулін, знешкоджують кип’ятінням з наступним використанням його усередині господарства. Допускається використовувати  молоко від таких тварин для переробки на топлене масло, абомолоко знешкоджують кип’ятінням і застосовують для згодовування худобі усередині господарства. Молоко, отримане від тварин з клінічними ознаками туберкульозу, кип’ятять і використовують для годівлі тварин.

Збудник Бруцельозу ВПерше знайшов у 1886 р. англійський лікар Д. Брюс, на честь якого і названий рід збудника  – бруцелла. Основними збудниками бруцельозу є три види: В. melitensis, В. abortus, В. suis, які відповідно викликають бруцельоз овець і кіз, великого рогатого і свиней.

Морфологія. Бруцели – дрібні, кокоподібні, короткі нерухливі мікроорганізми з розміром (0,6…1,5) х (0,5…0,7) мкм. , спор  не утворюють. При вирощуванні на живльных середовищах, що містять імунну сироватку, можуть утворювати  мікрокапсулу. По відношенню до кисню бруцели є строгими аеробами. Оптимальна температура росту 37 °С, рН 6,8 – 7,2. Граничні температури розвитку 20 – 45  °С. Для культивування бруцел використовують сироватко-глюкозний агар, кров’яні і печінкові середовища. На агарі бруцелли утворюють дрібні,  безбарвні,  випуклі колонії,  із гладкою поверхнею. На рідких середовищах викликають рівномірне помутніння.

Стійкість. Режими пастеризації молока, прийняті в молочній промисловості, забезпечують знищення бруцелл у молоці. На холоді збудник зберігається місяцями, у воді – від  6 до  150 діб,  у вологому ґрунті – до  3 міс, але гине протягом однієї години при впливі прямих сонячних променів.

Дуже стійкі бруцеллы у висушених субстратах. Тривалий час можуть зберігатися в харчових продуктах (діб): в охолодженому молоці – 40 , в маслі – 67 , у бринзі– 45 , у мороженому м’ясі – 60.

Бруцели чуттєві до різних хімічних препаратів. При впливі 1 – 3 %-ного розчину фенолу бруцели гинуть через одну годину, 1 – 2 %-ного розчину формаліну – через  3години, 5%-ного розчину свіже гашеного вапна — через 2 години.

Бруцельоз — хронічна інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, що характеризується головним чином масовими абортами корів, овець і свиноматок. У людини хвороба характеризується затяжною лихоманкою, поразкою суглобів, печінки й інших внутрішніх органів.

Людина заражається найчастіше через сире молоко і під час догляду за хворими тваринами. При цьому найбільш вірулентним для людей є В. melitensis.

Молоко, отримане від тварин у господарствах, неблагополучних по бруцельозу, підлягає знешкодженню безпосередньо в господарстві шляхом пастеризації при температурі 70 °С в протягом 30 хв або при температурі 85 – 90 °С в протягом 20 с, а при відсутності пастеризаторів — кип’ятінням. Після знешкодження молоко доставляють на молокозавод або використовують усередині господарства.

Молоко від корів, що позитивно реагують при дослідженні на бруцельоз, підлягає переробці на топлене масло або кип’ятінню і використанню тільки усередині господарства.

Збудник сибірської виразки. Назва хвороби дана С. С. Андриевским, що вивчав її на Уралі наприкінці 80-х років XVIII сторіччя.

Морфологія. Збудник Вас. anthracis являє собою велику грампозитивну паличку розмірами 5…8 х 1,2 мкм, нерухлива, у зовнішньому середовищі утворює спори, в організмі людини і тварин утворює капсулу. Палички часто розташовуються ланцюжками, вид яких нагадує бамбукову тростину. Спори округлі, не перевищують діаметр клітини, розташовуються центрально.

Стосовно кисню збудник сибірської виразки є аеробом. Добре росте на звичайних живильних, середовищах на МПА утворить сірий, сіро-сріблясті середніх розмірів колонії. Під малим збільшенням мікроскопа край колонії має локоноподібну структуру. При росту в бульйоні утворюються ніжні білуваті пластівці, що осідають на дно. Бульйон при цьому стає прозорим. При легкому струшуванні пробірки осад піднімається у виді грудочки вати.

Збудник сибірської виразки не розріджує желатину, а дає вірний ріст у виді перегорнутої ялинки, тобто по ходу уколу (утворюється білуватий тяж, від якого відходять ніжні відростки, що звужуються донизу (у глибину живильного ) середовища. Оптимальна температура росту 35 – 37 ºС, оптимальне значення рн 7,6.

Стійкість. Вегетативна форма збудника не володіє високої стійкістю до факторів зовнішнього середовища. Спори характеризуються більш вираженою  резистентністю (стійкістю). Вони досить тривало (десятки років) можуть зберігатися в ґрунті. Розчини дезинфікуючих речовин – 5%-ний розчин карболової кислоти, 10%-ний розчин хлораміну – вбивають споричерез декілька годин.  При кип’ятінні  спори  знешкоджуються.

Сибірська виразка частіше протікає у виді септичної форми. В залежності від місця первинного враження розрізняють шкірну, печінкову і легеневу форми. По характері теребігу хвороба є блискавичної, гострої, подострой і хронічної форми.

Для попередження поширення збудника сибірської вразки, молоко, отримане від корів, хворих і підозрілих захворюванню, на харчові і кормові цілі не допускають і знищують. Молоко від інших тварин карантинного пункту дозволяють у їжу тільки в кип’яченому виді.

Збудник ящура. Збудником ящура є вірус. Вірусна природа збудника установлена Ф. Леффлером і П. Фрошем у 1898 р. Відомо 7 серологічних типів вірусу ящура: А, ПРО, З, «Азія-1», «Азія-2», CAT, «Іран». У на території бувшого Радянського Союзу  частіше зустрічаються серотипи О и С.

Вірусні частки мають сферичну форму, розміром 22— 30 нм у діаметрі. Капсид побудований по типі куба.

Віруси культивують у клітнинах епітелію телят, а також у культурах клітин нирок овець, кіз, свиней. Вірус проявляє цитопатогенну дію, тобто дію, що руйнує клітину.

Вірус не руйнується ефіром, зберігається у виділеннях хворих тварин до 2 міс, у вовні – до  2 тижнів, у м’ясі гине через 1 – 2 діб. Дуже чутливий до кислот, тому в кисломолочних продуктах швидко гине, чуттєвий також до формаліну.

Ящур проявляється у парнокопитнихтварин у вигляді афт — пухирців, в середині яких знаходиться лимфоїдна рідина і локалізується вірус. Уражається шкіра міжкопитцевих щілин, вимені, п’ятачка, слизистої оболонки ротової порожнини.

В організм людини вірус проникає через слизисту рота з молоком, рідше — через ушкоджену шкіру. Афти з’являються на губах, язиці, твердому і м’якому піднебінні, внутрішній поверхні щік. Коли вони лопаються, на місці афт з’являються виразки.

Молоко, отримане від корів у ящурному осередку, переробляють на місці на топлене масло. На харчові і кормові цілі використовують тільки молоко, знешкоджене шляхом кип’ятіння протягом 5 хв або після пастеризації при температурі 80 °С в протягом 30 хв.

Питання для самоконтролю.

1. Дайте коротку характеристику збуднику туберкульозу, бруцельозу та сибірської виразки.

Реферати

Ви прочитали: "6 характеристика збудників інфекційних хвороб, що передаються через молоко (збудники туберкульозу, сибірки, бруцельозу, кишкових захворювань тощо)"
Читати далі

5% знижка
Призу не буде.
Наступного разу
Майже!
10% знижка
Безкоштовна електронна книга
Призу
Сьогодні не пощастило.
Майже!
15% знижка
Призу не буде.
Не пощастило.
Отримайте свій шанс виграти!
Безкоштвно покрутіть колесо. Це ваш шанс виграти чудові знижки!
Наші внутрішні правила:
  • Одна гра на одного користувача
  • Шахраї будуть дискваліфіковані.
Прокрутити вгору