mi band mi band

Вогнегасні речовини та засоби гасіння пожежі — №1

Самостійна робота № 10

Тема: Вогнегасні речовини та засоби гасіння пожежі

Огляд теми:

Дана тема належить до більш розширеного самостійного опрацювання слухачами лекційного та лабораторно – практичного курсу з даної дисципліни, а саме:

— тема лекції – «Загальні вимоги пожежної безпеки»;

— тема практичної роботи – «Технічні засоби гасіння пожежі».

При розгляді теми слід зосередити увагу на вивченні наступних питань, таких як: класифікація вогнегасних речовин, дія вогнегасних речовин на джерело горіння, засоби тушіння пожеж, будова та технічна характеристика первинних технічних засобів гасіння пожежі.

Завдання:

Самостійне опрацювання слухачами Лекційного курсу з даної теми повинно враховувати всебічне та детальне уявлення щодо системи попередження пожеж в Україні, яке досягається шляхом Ознайомлення зі змістом даного матеріалу.

Самостійне опрацювання слухачами Практичного курсу з даної теми повинно бути виконано в формі Розширеного конспектування змісту та питань, що входять до питання будови та технічної характеристики первинних технічних засобів гасіння пожежі.

Зміст:

Зміст викладений в наступній послідовності.

1. Заходи та засоби виявлення та попередження пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки – невід’ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпеки створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів та видів.

За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: «Закон України про пожежну безпеку», від 17.12.93; НАПБ А.01.001–95 «Правила пожежної безпеки в Україні», від 14.06.95, та «Правила пожарной безопасности в лесах СССР», від 18.06.71.

2. Міжгалузеві акти. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001–94 «Положення про державну пожежну охорону», НАПБ Б.07.001–94 «Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації», а також інші правила, положення, інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов’язкові для виконання в усіх галузях виробничого та невиробничого середовища. До цієї ж групи входить дуже важливий нормативний акт, який використовується для визначення рівня пожежної небезпеки об’єкта НАПБ Б.07.005–86 «Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности» ОНТП 24–86.

3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів.

Серед них:

— НАПБ В.01.033–86/140 «Правила пожарной безопасности для предприятий электронной промышленности»;

— НАПБ В.01–034–99/111 «Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України»;

— НАПБ В.01.047–95/930 «Правила пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури».

4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них відносяться деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також галузеві стандарти СРСР (ГОСТы), які стосуються пожежної безпеки. Всього до цієї групи належать 46 стандартів, серед яких:

– ГОСТ 12.004 – 91 ССБТ «Пожарная безопасность. Общие требования»;

– ГОСТ 12.1.010 – 76 ССБТ «Взрывобезопасность. Общие требования»;

– ГОСТ 12.4.009 – 83 ССБТ «Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание»;

– ГОСТ 12.1.044–89 «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения», положення якого безпосередньо використовуються при аналізі рівня пожежної небезпеки об’єкта.

6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення», а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння.

7. Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки (усього 22 найменування) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.

8. Нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки. Група нараховує 18 документів, серед яких:

– СНиП 2.01.02-85* «Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений»;

– СНиП 2.04.05-86 «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха»;

– СНиП 2.04.09-84 «Противопожарная автоматика зданий и сооружений»;

– СТСЭВ 5062-85 «Пожарная безопасность в строительстве. Предел огнестойкости конструкций. Технические требования к печам» і т. ін.

Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру нормативних актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01. Замість СНиП 2.01.01-85 введено ДБН В.1.1.-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», які визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон та вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах.

Як уже зазначалось, відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ вибухопожежна безпека об’єкта забезпечується системами (рис. 1) :

— попередження вибухів і пожеж;

— протипожежного та противибухового захисту;

— організаційно-технічних заходів.

Мета системи Система попередження вибухів і пожеж – не допустити виникнення вибухів і пожеж. Вихідні положення системи попередження пожежі (вибухів):

— пожежа (вибух) можливі при наявності 3-х чинників: горючої речовини, окисника і джерела запалювання;

— за відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеження його визначаючого параметра безпечною величиною, пожежа неможлива.

Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:

— попередження утворення горючого середовища;

— попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.

Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що розглядаються, та вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовуються у технологічному циклі.

Залежно від агрегатного стану та ступеню подрібненості речовин, горюче середовище може утворюватися твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом та горючими газами за наявності окисника.

Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та на складах, чи застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом з повітрям стійке горюче середовище. При визначенні пожежної небезпеки такого середовища слід враховувати кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини можуть утворювати горюче середовище під час нагрівання чи зміни тиску, при зливанні чи наливанні, перекачуванні а також під час перебування усередині апаратів, трубопроводів, сховищ. Тому можливі причини утворення горючого середовища такого типу необхідно детально вивчати в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей відповідного етапу технологічного процесу.

При обробці ряду твердих речовин (графіту, деревини, бавовни і т. ін.) утворюється горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. В обох випадках пил знаходиться у повітряному середовищі, тому утворює горюче середовище підвищеної небезпеки, яке може займатися або вибухати. Горюче середовище може виникати всередині апаратів та трубопроводів, а також у приміщеннях в разі виходу пилу через нещільність устаткування. Під час аналізу слід також встановлювати походження, розмір пилинок та умови займання і горіння (вибуху) пилу, що утворюється.

Гази можуть утворювати горюче середовище в посудинах і апаратах, коли досягають вибухонебезпечних концентрацій з киснем. Маючи здатність проникати через незначні нещільності і тріщини при найменших пошкодженнях обладнання вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у навколишньому середовищі.

Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх комбінаціями:

— максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих, в тому числі заміна легкозаймистих та горючих рідин як миючих засобів на пожежобезпечні;

— максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об’єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення;

— ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо);

— підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;

— достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об’єму (його складової частини);

mi band