Банки – це спеціальні установи, які акумулюють внески тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, надають ці грошові кошти у тимчасове користування у вигляді кредитів, стають посередниками у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами і окремими особами. Таке визначення стосується, щоправда, державних та комерційних банків. Нацбанк України здійснює регулювання грошового обігу, включаючи емісію нових грошей.
Інвестиційній компанії та інвестиційні фонди – це фінансові установи, які мають на меті
Інвестиційні компанії та фонди поділяються на два види.
Установи, створені з метою концентрації коштів потенційних вкладників, їхніх подальших вкладень у діючі виробництва або центри, надання комерційних послуг, отримання за рахунок цього прибутків і виплати вкладникам доходу на їхні вклади в обумовленому заздалегідь розмірі.
Досягнення ефекту такими компаніями забезпечується за рахунок розосередження залучуваних коштів, що значно зменшує ступінь ризику. Однак для цього необхідно мати об’єктивну інформацію щодо фінансового стану підприємств, у які передбачається вкладати капітал, і бути здатним прогнозувати динаміку зміни такого стану в найближчому майбутньому.
Установи, метою створення котрих є концентрація капіталів для реалізації якихось проектів на галузевому чи регіональному рівні.
У цьому випадку можливі також два варіанти створюваних установ:
– інвестиційний фонд, який у міру реалізації проекту може трансформуватися в акціонерне товариство;
– регіональний інвестиційний фонд як комерційна фінансова установа, що спеціалізується лише на пошуку і залученні інвестицій (капіталів) для конкретних проектів на конкретній території країни.
До цього варто додати, що суб’єктами підприємництва фінансового спрямування можна вважати також інвестиційні банки, які спеціалізуються на фінансуванні довгострокових інвестицій, включаючи придбання контрольного пакета акцій.
Ринок фінансових ресурсів. Успішний розвиток підприємства (фірми) постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів, на якому найповніше можна виявити попит на різні платіжні засоби та їх пропонування.
Ринок фінансових ресурсів – інтегрує кредитний і валютний ринок, а також ринок інструментів власності (цінних паперів).
Кредитний ринок – це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами, що потребують фінансових коштів для свого розвитку, та організаціями і громадянами, які можуть їх надати (позичити) на певних умовах. До головних функцій цього ринку належать:
– об’єднання дрібних заощаджень населення, підприємств, фірм приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення великих грошових фондів;
– трансформація грошових коштів у позичковий капітал;
– надання позичок державним органам і населенню для вирішення важливих завдань (фінансування житлового будівництва, покриття бюджетного дефіциту).
Отже, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромадження, рух, розподіл та перерозподіл позичкового капіталу між сферами народного господарства країни і цим сприяти розвитку і зростанню ефективності підприємств.
Валютний ринок – це діючий механізм, що допомагає встановлювати і підтримувати правові й економічні взаємовідносини між продавцями і споживачами валюти.
За умови її повної конвертованості будь-яка юридична чи фізичні особа може брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати, обмінювати національну валюту на іноземну за відповідним курсом без будь-яких обмежень чи прямого втручання держави.
Ринок цінних паперів – об’єднує частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Інакше кажучи, цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів власності і позичання. До інструментів власності належать: усі види акцій, до інструментів позичання – облігації, векселі, ощадні сертифікати.
Отже, ринок інструментів позичання є елементом кредитного ринку і має справу з позичковим капіталом, тоді як ринок інструментів власності – з власним капіталом фірми.
Ринок грошових ресурсів (грошовий ринок) – це певний сектор ринку позичкових капіталів, де здійснюються депозитно-позичкові операції строком до 1 року. На грошовому ринку об’єктом купівлі-продажу є тимчасово вільні грошові кошти. Основними суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, які мобілізують перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення.
2. Термінологічний словник
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одноосібне володіння – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, при якій майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє, отримує прибуток і несе повну відповідальність за ведення господарської діяльності.
Партнерство – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, яка передбачає об’єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку і збитків, на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні.
Корпорація – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, власниками якої вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність в залежності від розміру свого внеску до акціонерного капіталу корпорації.
3. Рекомендована література
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
2. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник./Під редакцією професора І. М. Брюховецького.- Суми: “Козацький вал”, 2001.- 474с.
3. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1998.- 352с.
4. Бусыгин А. В. Предпринимательство. Основной курс: Учебник для вузов.- М.:ИНФРА – М, 1997.-608с.
5. Підприємництво в аграрній сфері економіки./ За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка.- К.:ІАЕ, 1998.-514с.
Ви прочитали: "Формування структур підприємництва і агробізнесу – №2"Читати далі