Тема 1. Формування структур підприємництва і агробізнесу ( 2 години)
1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика
1.2. Види (типи) підприємницької діяльності
1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність
1.4. Біржове підприємництво
1.5. Підприємництво у фінансовій сфері
1. Конспект лекції
1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика.
Загально
Перевагами одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємницької діяльності, є:
1. Повні самостійність, свобода і оперативність;
2. Відносна простота заснування та ліквідації фірми;
3. Максимум спонукальних мотивів діяльності;
4. Конфіденційність діяльності.
Недоліками одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємництва є:
1. Повна відповідальність підприємця;
2. Обмежені фінансові можливості;
3. Відсутність спеціалізованого менеджменту;
4. Невизначеність термінів функціонування.
Перевагами партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:
1. Широкі фінансові можливості;
2. Спеціалізація в менеджменті;
3. Велика свобода та оперативність дій;
4. Відсутність спеціальних податків.
Недоліками партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:
1. Необмежена відповідальність;
2. Труднощі з розподілом прибутку;
3. Несумісність інтересів партнерів;
4. Труднощі з ліквідацією.
Перевагами корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:
1. Великі фінансові можливості;
2. Обмежена відповідальність;
3. Переваги великих розмірів підприємства;
4. Тривалий період функціонування.
2. Недоліками корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:
1. Подвійне оподаткування;
2. Розбіжності між функціями власності й контролю;
3. Потенціальні можливості для зловживань;
4. Труднощі з ліквідацією.
1.2. Види (типи) підприємницької діяльності.
Підприємницьку діяльність можна поділити на три основні її види: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, фінансово-кредитне підприємництво.
Виробниче підприємництво – підприємництво, що спрямоване на здійсненням безпосередніх виробничих функцій, тобто виробництво товарів або надання послуг.
Підприємництво у сфері виробництва товарів (послуг) насамперед має орієнтуватися на продукування і поставку на ринок традиційних або інноваційних видів товарів (послуг).
Посередницьке підприємництво – це підприємництво, що спрямоване на надання послуг пов’язаних з просуванням товару на ринок та його передачі від виробника до споживача.
В теорії посередницької підприємницької діяльності виділяють наступні форми: агентування, торгово-комерційна діяльність, аукціонна торгівля та біржове підприємництво.
Суб’єктами агентування є агенти, брокери, комісіонери, консигнанти.
Суб’єктами торгово-комерційної діяльності є: оптово-роздрібні фірми, торгові доми, дистриб’ютори, дилери, комівояжери..
Фінансове підприємництво – це діяльність, при якому об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери.
Суб’єктами фінансового підприємництва є Національний банк України, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки тощо.
1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність
Підприємництво може здійснюватись у трьох основних видах:
Перший – здійснення виробництва товару, послуг, продукту;
Другий – виконання посередницької функції (переміщення товару від виробника до споживача, торгівля тощо);
Третій – підприємництво у фінансовій сфері.
Виробнича підприємницька діяльність є провідною, визначальною. Класична схема підприємницької діяльності відображає об’єктивно наявне протиріччя між суб’єктами економічних відносин: підприємець-споживач. Зазначене протиріччя не є антагоністичним. У такому своєрідному протистоянні активна роль зберігається за підприємцем.
Інтерес споживача спричинений рішенням підприємця виробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.
Виявлений інтерес споживача – результат вивчення очевидних, але незадоволених потреб споживача, які можна задовольнити, збільшуючи виробництво.
Важливо відмітити, що підприємництво у сфері виробництва може і мусить орієнтуватися на продукування і просування на ринок традиційних і нових товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.
Практика господарювання дає багато прикладів того, що виробнича підприємницька діяльність може мати основний або допоміжний характер. Основні – це ті, види підприємницької діяльності, результатом яких є виробництво готової до кінцевого споживання продукції. Допоміжні види – це ті, результатом яких є розробка і передача товаровиробником нової техніки, технології, інших інновацій, застосування яких у виробництві впливає на підвищення якісних і кількісних характеристик продукції.
Посередницька підприємницька діяльність.
Загальновідомо, що на ринку мають бути присутні або самі виробник і споживач, або їхні представники. Осіб, що представляють інтереси виробників або споживачів, а самі не є такими, прийнято називати посередниками. Підприємницька діяльність у сфері посередництва має на меті інтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.
На погляд виробника посередництво підвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати свою активність лише на виробництві, передаючи просування свого товару на ринок посереднику. Завдяки цьому скорочується строк оборотності капіталу і підвищується прибутковість виробництва.
Поширеною формою посередництва є агентування, тобто практика господарювання, за якої агент е посередником від імені і на користь відповідно виробника або споживача. Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Принципалом може бути як власник товару, що доручає агенту продати його, так і споживач, котрий делегує агенту право купити йому потрібний товар. Розрізняють кілька типів агентів:
– агенти виробників;
– повноважні агенти зі збуту продукції;
– агенти по закупці товарів.
Агенти виробників – представляють інтереси кількох виробників товарів, що доповнюють один одного.
Повноважні агенти зі збуту отримують право на збут усієї продукції і є ніби відділом збуту, але не входять до організаційної структури виробника, взаємодіючи з ним на договірних умовах.
Агенти по закупках займаються підбором потрібного асортименту продукції.
Правовою основою здійснення подібних відносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом.
Основною ланкою-посередником у торгово-комерційній сфері є оптово-роздрібні фірми, котрі безпосередньо реалізують продукцію.
У формуванні каналів збуту готових виробів певну роль відіграють дистриб’ютори-посередники, що спеціалізуються на придбанні товарів безпосередньо у виробників та їх реалізації своїм постійним клієнтам.
До поширених форм посередницьких операцій належить дилерство. Дилери – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють перепродаж товарів від свого імені і за власний рахунок. Дилерський прибуток формується у вигляді різниці між ціною придбання та ціною продажу товару самим дилером.
Комівояжери – це підприємці-посередники, які не тільки продають, а й доставляють товари покупцям, тобто здійснюють продаж з доставкою.
До посередництва як виду підприємницької діяльності відносять аукціонну форму торгівлі.
Аукціон – це прилюдний торг, форма змагання покупців за право придбання товару. На аукціоні товари мають стартову ціну. Стартова ціна — це початкова ціна, а лот — неподільна партія товару, що виставляється на аукціон.
1.4. Біржове підприємництво
Особливим видом підприємницької діяльності є біржове підприємництво, суб’єктом котрого виступають біржі. Біржа є особливою організаційною формою оптової торгівлі.
За профілем діяльності біржі поділяються:
– товарні біржі – спеціалізовані центри з торгівлі масовими товарами;
– фондові біржі – спеціалізовані центри з купівлі-продажу цінних паперів;
– валютні біржі – спеціалізовані центри з купівлі-продажу золота і валюти;
– біржі праці – організаційні утворення для обліку потреб і пропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацією перенавчання.
Проведенням усіх операцій на біржі займаються біржові брокери. За виконані операції брокер отримує брокерську винагороду.
У процесі біржового підприємництва виконуються і деякі специфічні операції. Найважливішими з них є форвардні та ф’ючерсні контракти і опціони.
Форвардний контракт – передбачає зобов’язання продавця перед покупцем здійснити постачання певної кількості товару певної якості в зазначений час.
Ф’ючерсний контракт – це контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну.
Опціон – це договірне зобов’язання купити або продати товар за заздалегідь визначеною ціною в межах узгодженого періоду. За такої операції ризик є обмеженим порівняно з ф’ючерсним контрактом. В обмін на таке право покупець опціону виплачує продавцю певну суму премії. Ризик покупця обмежується розміром премії, а ризик продавця зменшується на величину такої премії. Опціони здійснюються стосовно конкретних товарів, цінних паперів, ф’ючерсних контрактів.
1.5. Підприємництво у фінансовій сфері
Підприємництво у фінансовій сфері, з одного боку, належить до посередницької діяльності, а з іншого – до надання безпосередніх послуг. Підприємництво у фінансовій сфері може здійснюватись банкірами або фінансистами шляхом створення й організації діяльності банків або інвестиційних компаній (фондів).
Ви прочитали: "Формування структур підприємництва і агробізнесу – №1"Читати далі