Формування структур підприємництва і агробізнесу – №1

Тема 1. Формування структур підприємництва і агробізнесу ( 2 години)

1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика

1.2. Види (типи) підприємницької діяльності

1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність

1.4. Біржове підприємництво

1.5. Підприємництво у фінансовій сфері

1. Конспект лекції

1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика.

Загально

відомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння; партнерства (товариства); корпорації.

Перевагами одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємницької діяльності, є:

1. Повні самостійність, свобода і оперативність;

2. Відносна простота заснування та ліквідації фірми;

3. Максимум спонукальних мотивів діяльності;

4. Конфіденційність діяльності.

Недоліками одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Повна відповідальність підприємця;

2. Обмежені фінансові можливості;

3. Відсутність спеціалізованого менеджменту;

4. Невизначеність термінів функціонування.

Перевагами партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Широкі фінансові можливості;

2. Спеціалізація в менеджменті;

3. Велика свобода та оперативність дій;

4. Відсутність спеціальних податків.

Недоліками партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Необмежена відповідальність;

2. Труднощі з розподілом прибутку;

3. Несумісність інтересів партнерів;

4. Труднощі з ліквідацією.

Перевагами корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:

1. Великі фінансові можливості;

2. Обмежена відповідальність;

3. Переваги великих розмірів підприємства;

4. Тривалий період функціонування.

2. Недоліками корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:

1. Подвійне оподаткування;

2. Розбіжності між функціями власності й контролю;

3. Потенціальні можливості для зловживань;

4. Труднощі з ліквідацією.

1.2. Види (типи) підприємницької діяльності.

Підприємницьку діяльність можна поділити на три основні її види: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, фінансово-кредитне підприємництво.

Виробниче підприємництво – підприємництво, що спрямоване на здійсненням безпосередніх виробничих функцій, тобто виробництво товарів або надання послуг.

Підприємництво у сфері виробництва товарів (послуг) насамперед має орієнтуватися на продукування і поставку на ринок традиційних або інноваційних видів товарів (послуг).

Посередницьке підприємництво – це підприємництво, що спрямоване на надання послуг пов’язаних з просуванням товару на ринок та його передачі від виробника до споживача.

В теорії посередницької підприємницької діяльності виділяють наступні форми: агентування, торгово-комерційна діяльність, аукціонна торгівля та біржове підприємництво.

Суб’єктами агентування є агенти, брокери, комісіонери, консигнанти.

Суб’єктами торгово-комерційної діяльності є: оптово-роздрібні фірми, торгові доми, дистриб’ютори, дилери, комівояжери..

Фінансове підприємництво – це діяльність, при якому об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери.

Суб’єктами фінансового підприємництва є Національний банк України, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки тощо.

1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність

Підприємництво може здійснюватись у трьох основних видах:

Перший – здійснення виробництва товару, послуг, продукту;

Другий – виконання посередницької функції (переміщення товару від виробника до споживача, торгівля тощо);

Третій – підприємництво у фінансовій сфері.

Виробнича підприємницька діяльність є провідною, визначальною. Класична схема підприємницької діяльності відображає об’єктивно наявне протиріччя між суб’єктами економічних відносин: підприємець-споживач. Зазначене протиріччя не є антагоністичним. У такому своєрідному протистоянні активна роль зберігається за підприємцем.

Інтерес споживача спричинений рішенням підприємця виробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.

Виявлений інтерес споживача – результат вивчення очевидних, але незадоволених потреб споживача, які можна задовольнити, збільшуючи виробництво.

Важливо відмітити, що підприємництво у сфері виробництва може і мусить орієнтуватися на продукування і просування на ринок традиційних і нових товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.

Практика господарювання дає багато прикладів того, що виробнича підприємницька діяльність може мати основний або допоміжний характер. Основні – це ті, види підприємницької діяльності, результатом яких є виробництво готової до кінцевого споживання продукції. Допоміжні види – це ті, результатом яких є розробка і передача товаровиробником нової техніки, технології, інших інновацій, застосування яких у виробництві впливає на підвищення якісних і кількісних характеристик продукції.

Посередницька підприємницька діяльність.

Загальновідомо, що на ринку мають бути присутні або самі виробник і споживач, або їхні представники. Осіб, що представляють інтереси виробників або споживачів, а самі не є такими, прийнято називати посередниками. Підприємницька діяльність у сфері посередництва має на меті інтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.

На погляд виробника посередництво підвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати свою активність лише на виробництві, передаючи просування свого товару на ринок посереднику. Завдяки цьому скорочується строк оборотності капіталу і підвищується прибутковість виробництва.

Поширеною формою посередництва є агентування, тобто практика господарювання, за якої агент е посередником від імені і на користь відповідно виробника або споживача. Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Принципалом може бути як власник товару, що доручає агенту продати його, так і споживач, котрий делегує агенту право купити йому потрібний товар. Розрізняють кілька типів агентів:

– агенти виробників;

– повноважні агенти зі збуту продукції;

– агенти по закупці товарів.

Агенти виробників – представляють інтереси кількох виробників товарів, що доповнюють один одного.

Повноважні агенти зі збуту отримують право на збут усієї продукції і є ніби відділом збуту, але не входять до організаційної структури виробника, взаємодіючи з ним на договірних умовах.

Агенти по закупках займаються підбором потрібного асортименту продукції.

Правовою основою здійснення подібних відносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом.

Основною ланкою-посередником у торгово-комерційній сфері є оптово-роздрібні фірми, котрі безпосередньо реалізують продукцію.

У формуванні каналів збуту готових виробів певну роль відіграють дистриб’ютори-посередники, що спеціалізуються на придбанні товарів безпосередньо у виробників та їх реалізації своїм постійним клієнтам.

До поширених форм посередницьких операцій належить дилерство. Дилери – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють перепродаж товарів від свого імені і за власний рахунок. Дилерський прибуток формується у вигляді різниці між ціною придбання та ціною продажу товару самим дилером.

Комівояжери – це підприємці-посередники, які не тільки продають, а й доставляють товари покупцям, тобто здійснюють продаж з доставкою.

До посередництва як виду підприємницької діяльності відносять аукціонну форму торгівлі.

Аукціон – це прилюдний торг, форма змагання покупців за право придбання товару. На аукціоні товари мають стартову ціну. Стартова ціна — це початкова ціна, а лот — неподільна партія товару, що виставляється на аукціон.

1.4. Біржове підприємництво

Особливим видом підприємницької діяльності є біржове підприємництво, суб’єктом котрого виступають біржі. Біржа є особливою організаційною формою оптової торгівлі.

За профілем діяльності біржі поділяються:

– товарні біржі – спеціалізовані центри з торгівлі масовими товарами;

– фондові біржі – спеціалізовані центри з купівлі-продажу цінних паперів;

– валютні біржі – спеціалізовані центри з купівлі-продажу золота і валюти;

– біржі праці – організаційні утворення для обліку потреб і пропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацією перенавчання.

Проведенням усіх операцій на біржі займаються біржові брокери. За виконані операції брокер отримує брокерську винагороду.

У процесі біржового підприємництва виконуються і деякі специфічні операції. Найважливішими з них є форвардні та ф’ючерсні контракти і опціони.

Форвардний контракт – передбачає зобов’язання продавця перед покупцем здійснити постачання певної кількості товару певної якості в зазначений час.

Ф’ючерсний контракт – це контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну.

Опціон – це договірне зобов’язання купити або продати товар за заздалегідь визначеною ціною в межах узгодженого періоду. За такої операції ризик є обмеженим порівняно з ф’ючерсним контрактом. В обмін на таке право покупець опціону виплачує продавцю певну суму премії. Ризик покупця обмежується розміром премії, а ризик продавця зменшується на величину такої премії. Опціони здійснюються стосовно конкретних товарів, цінних паперів, ф’ючерсних контрактів.

1.5. Підприємництво у фінансовій сфері

Підприємництво у фінансовій сфері, з одного боку, належить до посередницької діяльності, а з іншого – до надання безпосередніх послуг. Підприємництво у фінансовій сфері може здійснюватись банкірами або фінансистами шляхом створення й організації діяльності банків або інвестиційних компаній (фондів).

Ви прочитали: "Формування структур підприємництва і агробізнесу – №1"
Читати далі

5% знижка
Призу не буде.
Наступного разу
Майже!
10% знижка
Безкоштовна електронна книга
Призу
Сьогодні не пощастило.
Майже!
15% знижка
Призу не буде.
Не пощастило.
Отримайте свій шанс виграти!
Безкоштвно покрутіть колесо. Це ваш шанс виграти чудові знижки!
Наші внутрішні правила:
  • Одна гра на одного користувача
  • Шахраї будуть дискваліфіковані.
Прокрутити вгору