У квітні 2001 р. було видано спеціальний наказ Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук та Національного аграрного університету “Про становлення і розвиток мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні”. Програмою розвитку аграрної дорадчої служби передбачається розв’язання цілого ряду питань, які можна згрупувати у три блоки: технічні консультації (з питань зооінженерії, агрономії, юридичної справи, економіки та бухгалтерського обліку, оподаткування), розвиток ринкової інфраструктури у сільській
Передбачається, що аграрна дорадча служба працюватиме на принципах часткової самоокупності. Однак, оскільки основними клієнтами є фермерські та особисті підсобні господарства, які неспроможні повністю оплачувати вартість кваліфікованих консультацій, то основне фінансування буде здійснюватися за рахунок фінансової підтримки Великої Британії. Програма створення аграрної дорадчої служби має здійснюватися за ініціативи Великобританії, яка зацікавлена у розпорядженні землями України, якщо не прямо, то через підставних осіб. Діяльність служб, створених у рамках британської програми, має на меті надання послуг у першу чергу фермерським підприємствам, які в Україні не є досить економічно сильними. Селянські господарства (у тому числі і фермерські) не матимуть великої користі від правової та інформаційної допомоги, доки власна держава не змінить цінову політику щодо аграрного сектору економіки у бік збільшення державних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.
У сучасних умовах важливим є зняття правових обмежень щодо обігу земель (перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод), формування ринку землі, усунення недоліків, пов’язаних із правовим регулюванням паювання сільськогосподарських земель; посилення законодавчого регулювання відносин в сфері охорони земель. Певним чином вирішенню цих проблем сприяло прийняття у 1998р. Закону України “Про оренду землі”, який забезпечив врегулювання відносин, пов’язаних з орендою земельних ділянок, надав власнику землі, що не здатний ефективно використовувати землю, можливість передати її у тимчасове платне користування іншій особі. На запобігання порушень земельного законодавства у процесі розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств було спрямовано Закон України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)”, прийнятий у 2001 р. Він обмежив права осіб щодо розпорядження земельною часткою (паєм), що належить їм на правах власності у складі КСП, відчуження дозволялося тільки в разі передачі земельної частки у спадщину та при викупі таких земельних ділянок для державних і громадських потреб.
Кардинальні зміни земельного законодавства передбачені новим Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 р. Він закріпив право власності на землю всіх учасників земельних відносин – громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави. Було знято беззастережну заборону на надання земельних ділянок у власність іноземним громадянам та особам без громадянства. Заборона залишилась тільки щодо надання цим особам у власність земель сільськогосподарського призначення. Вперше в Кодексі детально визначені правовідносини власників і землекористувачів сусідніх земельних ділянок. Знято обмеження щодо придбання у власність земельних ділянок громадянами і юридичними особами. Новий Земельний Кодекс України визначив механізми приватизації та продажу земельних ділянок, передбачив земельні торги (аукціони, конкурси), засади формування інституту застави земельних ділянок (іпотеки).
У 2000 р. було прийнято Закон “Про меліорацію земель”, що визначає засади правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі проведення меліорації земель, використання меліорованих земель і меліоративних систем, та повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері меліорації земель.
Свого часу чекають ще багато питань, неврегульованих аграрним законодавством. До них слід віднести закони про державний земельний кадастр, про оцінку земель, про охорону земель, про земельний та селянський банки, про ринок землі, про визначення правових засад вилучення землі із права приватної власності, про регулювання діяльності аграрних ринків, про ринок зерна в Україні, про особисте підсобне господарство, про плату за землю, про цивільний обіг землі у містах. У найближчий час слід розпочати розробку Аграрного кодексу України. Предметом правового регулювання зазначеного Кодексу мають стати аграрні відносини майнового, земельного, членського, управлінського й трудового характеру, що виникають у зв’язку з виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції.
На сучасний момент безперечним досягненням земельної реформи є розвиток особистого підсобного господарства, садівництва, городництва. Але це досягнення спричинене не турботою держави про сільгоспвиробників, а кризою АПК, коли люди змушені виживати, працюючи виключно на підсобному господарстві. Тому дана категорій землеволодіння і землекористування переважає у забезпеченні населення продуктами харчування. Якщо метою держави є збільшення рентабельності сільськогосподарських підприємств, то потрібно зменшити податковий тягар, створити привабливі умови купівлі сільськогосподарської продукції, які б гарантувала держава. Необхідно створити Селянський банк, який давав би сільському населенню гроші під невеликі проценти для відродження колишньої могутності українського АПК.
2. Типові завдання:
1. Визначте основні проблеми реформування аграрного сектора економіки?
2. Назвіть основні типи сільськогосподарських підприємств?
3. Які форми власності на землю передбачені Земельним кодексом України?
4. Як ставляться до проблеми функціонування ринку землі основні політичні партії України?
5. Які напрями аграрної реформи потребують законодавчого забезпечення?
Література:
Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби. – К.: ВЦ “Академія”,2004.
Муляр В. І. Політологія. – К.: ЦНЛ, 2003.
Політологія / За ред. О. В.Бабкіної, В. П.Горбатенка. – К.: Вид. центр “Академія” 2010.
Практикум з політології /Ред. Ф.М. Кирилюк. – К.: „Комп’ютерпрес”, 2004.
Політологія: наука про політику / За загал. Ред.: В. Г.Кремень, М. І.Горлач. – К.-Х..: “Единорог”, 2002.
Піча В. М. Політологія / В. М.Піча, Н. М.Хома. – К., Львів: “Каравела”: “Новий світ-2000”,2008.
Рудакевич О. М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота : Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб., доп. – Тернопiль : Вид-во “Астон”, 2007.
Юрій М. Ф. Політологія : Підручник / М. Ф. Юрій. – К. : Дакор, КНТ, 2006.
Ви прочитали: "Аграрна політика в украіні – №2"Читати далі