У висновку варто знову звернутися до зробленої роботи, щоб коротко представити логічну схему дослідження. Необхідно чітко сформулювати й послідовно викласти отримані в ході дослідження проміжні й основні виводи й результати. Висновок становить від 5 до 10% усього обсягу роботи.
Підвівши підсумки дослідження, необхідно охарактеризувати його наукову значимість і можливості практичного застосування. При цьому оцінюються не тільки головні, але й другорядні результати дослідження, які можуть мати самостійне наукове значення. Вказуються шляхи й перспективи подальшого дослідження теми, формулюються завдання, які ще треба буде розв’язати.
2.2. Принципи рубрикації наукового тексту (основної частини)
Під рубрикацією тексту розуміється його розбивка на логічно самостійні складові частини. Рубрикація наукової праці повинна служити оптимальному розкриттю теми.
Якщо введення й висновок звичайно бувають цільними, то основна частина піддається рубрикації на розділи й підрозділи. Вона здійснюється за допомогою нумерації й формулювання заголовків.
Заголовки розділів і підрозділів визначають загальну перспективу викладу на даному відрізку тексту. Кожний заголовок повинен строго відповідати змісту наступного за ним тексту. При цьому необхідно, щоб кожна глава по змісту являла собою «логічну суму» значеннєвих змістів підрозділів.
Назви розділів і підрозділів не слід робити ні занадто багатослівними, ні короткими. Довгі заголовки виглядають громіздкими і в роботі не сприймаються. Занадто короткі назви втрачають усяку конкретність і сприймаються як гранично узагальнені. У заголовок небажано включати вузькоспеціальні терміни, скорочення, абревіатури, формули.
Крім виділення частин тексту, що мають назви й номери, існує й більше дробова рубрикація без використання номерів і назв. Це розподіл тексту на абзаци, тобто періодичне логічно обумовлене виділення фрагментів написаного друг від друга відступом вправо на початку першого рядка фрагмента. Абзаци полегшують сприйняття тексту при читанні й осмисленні.
Рідкість відступів робить текст монотонним, а надмірна їхня частота заважає зосередитися на думці автора. Науковий текст, як правило, прагне до безособовості й констатації фактів. Його зміст буває досить складним і вимагає вдумливого читання, тому занадто часті відступи для нього неприйнятні.
Між абзацами обов’язково повинна існувати логічний зв’язок, що поєднує їх у цільне оповідання. Для того щоб зробити цей зв’язок більш очевидним, необхідно підсилювати рубрикацію використанням спеціальних обертів на початку абзацу, які дають можливість підкреслити, як саме зв’язані попередній і наступний абзаци ( чи є наступний висновок з попереднього тексту або узагальненням декількох попередніх абзаців або запереченням на аргументи, що наводяться в них).
2.3. Загальні вимоги до стилістики
Науково-дослідна робота повинна відповідати вимогам стилістики наукового тексту, щоб забезпечити взаємно поважний тон наукової полеміки, дотримання авторських прав, коректність, відсутність значеннєвих перекручувань, фальсифікацій.
Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладу, цілісним і об’єднаний єдиним логічним зв’язком, тому що переслідує єдину мету — обґрунтувати й довести ряд теоретичних положень.
У науковому тексті все спрямовано на рішення поставлених завдань і досягнення кінцевої мети. Використані в ньому засоби вираження повинні відрізнятися точністю, значеннєвою, ясністю. Ключові слова наукового тексту — це поняття. При написанні варто користуватися логічно-понятійним апаратом, тобто встановленою системою термінів, значення й зміст яких повинен бути чітким і ясним. Значення використовуваних термінів повинне відповідати загальноприйнятому вживанню.
Науковий текст припускає використання певних фразеологічних обертів, слів-зв’язувань і вступних слів, призначення яких полягає в тому, щоб показати логічне співвідношення даної частини тексту з попередньою й наступною або підкреслити рубрикацію тексту.
Вступні слова й оберти типу «отже», «у такий спосіб» показують, що дана частина тексту служить як би узагальненням і логічним продовженням викладеного вище. Слова й оберти «отже», «звідси треба, що…» свідчать про те, що між сказаним вище й тим, що буде сказано зараз, існують причинно-наслідкові відносини. Слова й оберти типу «на початку», «по-перше», «насамперед», «нарешті», «на закінчення сказаного» указують на місце викладання думки, або факту в логічній структурі тексту. Слова й оберти «однак», «проте», «втім», «тим часом» виражають наявність протиріччя між тільки що сказаним і тим, що зараз буде сказано. Оберти типу «розглянемо докладніше…» або «перейдемо тепер до…» допомагають більш чіткої рубрикації тексту, тому що підкреслюють перехід до нової частини тексту.
Наукова мова має граматичні, синтаксичні, лексико-стилістичні особливості, що відрізняють її від інших різновидів. Її граматика характеризується присутністю в тексті великої кількості іменників, що виконують функцію абстрактних понять, що виражають процесуальний характер описаного (дослідження, розгляд, підтвердження й т. п.).
Особливістю використання дієслівних форм є переважаюче звертання до дійсного нахилення, теперішнього часу, недосконалому виду. Це пояснюється тим, що наукова мова має характер, що констатує, і повідомляє про реально існуючий стан справ.
Синтаксис наукового тексту відрізняється значною кількістю складних пропозицій, які здатні адекватно передавати логічні механізми наукової аргументації й причинно-наслідкові зв’язки. Показником культури наукової мови й професіоналізму дослідника є висока концентрація в тексті складних пропозицій.
Традиційно встановлена форма подачі наукового тексту припускає максимальну відстороненість від викладу особистості автора з його суб’єктивними перевагами, індивідуальними особливостями мови й стилю, емоційними оцінками. Такий ефект відстороненості, безособовості викладу досягається деякими синтаксичними й стилістичними засобами (використанням безособових і невизначено-особистих конструкцій, конструкцій з короткими страдательними причастями типу «виявлено кілька нових принципів», веденням викладу від третьої особи й т. д.).
Особливістю сучасного наукового тексту є практично повне виключення із уживання особистого займенника першої особи однини — «я». Для цієї мети, як правило, використовується займенник множини — «ми». Утворюються конструкції типу «ми вважаємо», «нам представляється», «на нашу думку». Таке вживання надає тексту видимість більшої об’єктивності. Коли авторство виражається займенником «ми», створюється враження, що за автором, як одиничним суб’єктом, групується група людей — наукова школа, група авторів, науковий напрямок. Це також відповідає неписаним вимогам академічного етикету.
Значеннєва точність і ясність викладу досягається раціональним використанням слів і термінів. Не треба без необхідності вводити в текст слова іноземного походження, коли можна обійтися їхніми українськими синонімами.
Крім того, необхідно по можливості позбуватися від обертів і виражень, що мають занадто невизначений зміст (наприклад, «цілком очевидно»). У тексті не повинно бути багатослівності, значеннєвого дублювання, тавтологій.
3. Підготовка доповіді, статті й виступу на науковій конференції
По Майклу Фарадею, наукова праця включає три обов’язкових етапи: «work, finish, publish» («працювати, закінчувати, публікувати»). Якщо робота не закінчена, або закінчена, але не опублікована — її не існує. Сприйняття роботи й наукової репутації її автора багато в чому залежать від того, Як вона опублікована. Доповідь на конференції — це перша публікація вашої роботи.
Звичайно, ваш науковий керівник подбав про вас і дав багато корисних порад і вказівок по підготовці доповіді. Однак зараз наука вже не є «засобом задоволення особистої допитливості за державний рахунок» (це визначення належить академікові Л. А.Арцимовичу), і у вашого наукового керівника занадто мало часу, щоб передбачити багато важливих деталей.
3.1. Доповідь
Перш ніж станеш писати, навчися порядно мислити!
А вирази за думкою прийдуть уже самі собою.
Гораций
Підготовка доповіді на конференцію має приблизно таке ж значення, як і підготовка до складання іспиту. Тільки в процесі підготовки до іспиту студент вдумується в основні положення дисципліни, опановує її методологією й понятійним апаратом.
Тільки в процесі підготовки й оформлення доповіді дослідник починає розуміти постановку завдання, стан проблеми, наукове й практичне значення отриманих результатів. Доповідь на науковій конференції — це проміжний фініш, що прискорює й стимулює динаміку розвитку професійної майстерності. Текст доповіді в принципі є не що інше, як Проект наукової статті.
Немає необхідності спеціально придумувати план доповіді (статті). Цей План давно розроблений і канонізований багатьма поколіннями дослідників. Саме за цим планом складаються, наприклад, всі кандидатські й докторські дисертації. Нагадаємо, що слово «план» походить від латинського «планета», «планктони», тобто «блукаючий» (думаючий).
От цей План.
1. Постановка проблеми (завдання) і її Актуальність (наукове й практичне значення).
2. Сучасний Стан проблеми (у тій частині, що стосується конкретної теми) і місце конкретної теми в загальній проблемі.
3. Ціль роботи.
4. Завдання, які треба вирішити для досягнення поставленої мети.
5. Вихідні матеріали, використані для виконання роботи (фізико-хімічні дані, програмно-алгоритмічне забезпечення, технічні засоби й т. д.)
6. Методики досліджень, використані в роботі (відомі раніше, удосконалені автором або оригінальні);
7.Отримані Результати і їхній аналіз (у дисертаціях — наукові результати, що захищаються, і наукові положення).
8.Висновок і виводи. Наукове й практичне Значення отриманих результатів.
9.Особистий внесок автора(ів).
10. Подяки тим, хто допомагав у роботі.
11. Список літератури
При складанні письмового тексту необхідно мати на увазі, що в кожного читача існує певний проміжок часу («критичний період запам’ятовування»), у який повинна укладатися кожна доза, що втримується в повідомленні, інформації. Цей період (період «схоплювання оком») має тривалість від 0.1 до 0.5 секунди. Таким чином, У друкованому тексті викладання кожної ідеї або твердження, кожної фрази повинне вкладатися в такого роду проміжок часу. При порушенні цієї умови читач буде змушений вертатися назад, тобто робити зайве зусилля й затрачати зайвий час.
Для того, Щоб міркування було зрозумілим для слухача, його значеннєві компоненти (дози або кванти інформації) повинні мати таку довжину, щоб вони вміщалися у відрізках тексту, кожний з яких може бути прочитаний За 4-8 секунд. При усному виступі недотримання цієї умови приведе до того, що для слухача таке міркування «пройде Мимо вух«. Заголовок доповіді (статті) повинне бути по можливості коротким (не більше 8-10 слів).
3.2. Стаття
При написанні тексту, самий важкий, є найбільш відповідальна частина статті — її початок. Як правило, початкові фрази виходять примітивними, малозмістовними, банальними й незграбними. Не падайте духом: «двигун» тільки розігрівається. Не бентежтеся, і продовжуйте. Потрібна перша фраза з’явиться п’ятою або десятою по рахунку, і всі попередні можна бути з полегшенням знищити. Ніколи не починайте статтю словами «Як відомо,…». Ніколи не користуйтеся штампом «Це пов’язане з тим…» («Це пояснюється тим…»).
Але не обов’язково починати писати статтю з початку. Почніть із кінця — набагато простіше почати з висновку, описати основні результати роботи й виводи. Складання підрисуночних підписів і списку літератури — теж далеко не дріб’язок. Напишіть інші розділи статті, і знову звертайтеся до її початку. Труднощі виникнуть знову, але перебороти їх буде вже набагато легше.
Перша сторінка статті повинна містити:
1. Повну назву статті.
2. Скорочену назву (для колонтитулів).
3. Прізвище, І. П. автора(ів) з повною поштовою адресою(ами). Для колективних робіт — ім’я автора, за адресою якого буде відкрита переписка із читачами.
4. Реферат обсягом не більше 80 слів для статей або коротку анотацію для технічної замітки.
5. Графіки й таблиці (на окремих аркушах) містяться після тексту, їхнє місце в тексті відзначається на полях.
Текст друкується на одній стороні аркуша формату А4. З лівої сторони залишаються поля для підшивки — 25 мм; із правої — 20 мм. Текст набирається в редакторі Microsoft Word шрифтом Times New Roman або Arial Cyr, кегль 12, міжстроковий інтервал — 15 пунктів. Використовується міжнародна система одиниць SI (при використанні інших одиниць вказується перехідний коефіцієнт).
Літературні посилання даються за абеткою по першому автору (для колективних робіт) і року видання.
Два екземпляри тексту з рисунками здаються в редакцію на паперовому носії, і у вигляді файлів — на дискеті. (Є і інші вимоги до оформлення статей. Вони встановлюються редакціями наукових журналів).
Рівень і якість роботи читач може визначити по введенню, висновку й списку літератури практично миттєво, «на вскидку». Чим ближче підійшов дослідник до розуміння природних закономірностей і процесів, тим гарніше його робота. У статті ця краса проявляється в її архітектурі (побудові), логіці міркувань, чіткості мови й формулювань, використанні схем і таблиць, що полегшують розуміння роботи. Чим фундаментальніша й важливіша досліджувана проблема, Тим коротше обґрунтування актуальності роботи: Ємність знання тим більше, ніж у меншій кількості знакових засобів вдається його виразити.
Реферати :