Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту повинна містити відомості та документи, що підтверджують практичне використання отриманих автором результатів (впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо), а дисертація, що має теоретичне значення, — рекомендації щодо використання наукових висновків. При написанні дисертації здобувач повинен обов’язково посилатися на авторів, з яких запозичив матеріали або окремі результати. У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.
Структура дисертації повинна відповідати чинним вимогам. У вступі, зокрема, здобувач розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження; шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовує актуальність та доцільність виконання роботи; викладає зв’язок вибраного напряму досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими (державними) планами та програмами; формулює мету роботи і завдання, які необхідно вирішити; конкретизує об’єкт досліджена, предмет дослідження та методи дослідження. Обов’язково висвітлює новизну одержаних результатів, їх практичне значення та свій особистий внесок у виконання роботи. Наводить також дані про апробацію роботи, тобто де, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах доповідалася робота і у яких виданнях вона опублікована.
В основній частині дисертації пошукувач наводить огляд літератури за темою дослідження, викладає методику та основні методи дослідження, результати проведених досліджень, їх аналіз та узагальнення.
Нарешті, у дисертації наводяться висновки, список використаних джерел та додатки. Все це повинно робитися у чіткій відповідності із затвердженими ВАК правилами оформлення дисертації.
Кожна дисертація супроводжується окремим авторефератом обсягом до двох друкованих аркушів для докторської та одного друкованого аркуша для кандидатської дисертації.
Організація, де виконувалась дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу поданої дисертації та робить висновок про наукову та практичну її цінність.
Підготовка та захист дисертації є кінцевою метою пошукача. Захист дисертацій відбувається на спеціалізованих учених радах, які створюються за рішенням президії Вищої атестаційної комісії (ВАК) України у навчальних, наукових, науково-дослідних закладах та інших організаціях, що проводять наукові та науково-технічні дослідження. Попередньо пошукувач наукового ступеня кандидата наук повинен скласти кандидатські екзамени, перелік яких, зміст і порядок проведення визначаються Міністерством освіти України.
Спеціалізована вчена рада приймає дисертацію для попереднього розгляду за наявності супроводжуючих документів за переліком, який визначає ВАК. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється Положенням про спеціалізовану вчену раду. Для кваліфікованої оцінки дисертацій спеціалізована вчена рада призначає з числа компетентних у даній галузі науки офіційних опонентів (трьох – для розгляду докторської дисертації, двох – для кандидатської дисертації), які, на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подають до вченої ради відзиви на дисертацію. Прилюдний захист дисертації, що відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради, повинен носити характер наукової дискусії і проходити в обстановці високої вимогливості, принциповості і дотримання наукової етики. Призначені спеціалізованою вченою радою офіційні опоненти та провідна організація, на основі вивчення дисертації та опублікованих по ній праць, роблять висновок про актуальність вибраної теми, ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх достовірність і новизну, про відповідність дисертації вимогам ВАКу. Під таким же кутом зору ведеться обговорення дисертації під час її захисту. Вимоги щодо дисертації (та дисертантів), її оформлення, порядок захисту і т. п. чітко викладені в затвердженому Кабінетом Міністрів України Положенні про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. Контроль за їх дотриманням здійснюють експертні ради ВАКу.
Таким чином, наукова робота чітко регламентується відповідними вимогами, виконання яких є обов’язковим. І це цілком зрозуміло, оскільки кожна наукова робота, навіть найменша, є частиною загального державотворчого процесу, вона скерована на подальший розвиток науки, освіти та культури, на поліпшення добробуту нашого народу. Пам’ятаймо про це і підходьмо до виконання своєї роботи саме з таких міркувань.
2. Методика оформлення документації по НДР
2.1. Загальні вимоги до композиції наукового тексту
На сьогоднішній день склалася традиційна форма композиції наукового тексту, що припускає його поділ на логічно строгі й пропорційні введення, основну частину із розділами й підрозділами й висновок.
Науковому тексту випереджає введення, тому що хід сприйняття тих, хто буде його вивчати, вимагає поступового засвоєння суті роботи. Введення — це не композиційна частина роботи, а документ, що включає в себе її основні кваліфікаційні характеристики. Зміст введення відповідає певному стандарту й обов’язково повинне включати ряд загальнозначущих і визнаних формулювань.
Введення починається з обґрунтування актуальності обраної теми. Досить в обсязі декількох сторінок коротко обрисувати сутність сформованої в сучасній науці ситуації у зв’язку з темою наукового дослідження. Виходи на соціальну дійсність і потреби суспільства в рішенні дослідницьких завдань повинні бути небагатослівними й коректними.
Переходячи до опису ступеня розробленості теми в сучасній науковій літературі, варто продемонструвати глибоке знання наявних джерел, критичне мислення й об’єктивна оцінка зробленого іншими дослідниками в освоєнні цієї теми. Завдання введення полягає в тім, щоб показати, що в дослідженні теми вже зроблено, а що ще не зроблено. На основі змісту введення стає ясно, що ще має бути зроблено, у тому числі й у рамках даної роботи. Треба на основі уважного вивчення джерел виділити й згрупувати наявні точки зору таким чином, щоб вийшли єдині підходи, що відрізняються друг від друга методологією й методикою. Тоді легше буде показати, яка методологія в рішенні даної проблеми виявляється більш прийнятною.
Подача матеріалів у введенні може здійснюватися двома шляхами: у хронологічному (починаючи з концепцій, що з’явилися раніше всіх, і закінчуючи найбільш сучасними) або логічному порядку (керуючись логікою розвитку наукового дослідження теми). Звичайно логічний порядок переважніше, тому що його використання дозволяє більш повно розкрити тему дослідження.
Далі формулюються мета й завдання дослідження. Формулювання мети повинна логічно випливати зі змальованої вище сформованої ситуації по темі. Далі відзначається, що саме планується зробити в рамках даної роботи й формується конкретна мета наукового дослідження. Формулювання мети повинно бути максимально чітким й коротким, а також повним й логічно коректним.
Сформульована загальна мета дослідження вимагає постановки конкретних тактичних завдань. На відміну від мети, завдання повинне бути меньшим. У сукупності вони утворять загальну тактику реалізації поставленої мети, а окремо являють собою послідовні кроки її досягнення. Формулювання завдань збігаються або майже збігаються з назвами глав і параграфів основної частини.
Особливі утруднення викликає необхідність виділення у введенні предмета й об’єкта дослідження. Об’єкт дослідження — це явище або процес об’єктивної реальності, на який спрямований науковий пошук автора роботи. Предмет дослідження являє собою фрагмент об’єкта, що піддається безпосередньому вивченню.
Обов’язковою вимогою до тексту введення є вказання методів, якими користувався автор у процесі проведення наукового дослідження. Крім того, будь-який дослідник працює в рамках якоїсь філософської методології, що також потрібно вказати.
Зміст основної частини роботи диктується вимогами теми. Принципово важливо дотримувати субординації загальної теми роботи, назв розділів і підрозділів. Назви підрозділів повинні бути сформульовані так, щоб не виходити за рамки, які обкреслені назвою розділу. Тема повинна бути ширше назв окремих розділів, а назва розділів — ширше назв кожного із складових підрозділів.
Загальний зміст основної частини повинен відповідати темі дослідження й служити її вичерпним розкриттям. Виклад необхідно будувати так, щоб воно виглядало аргументованим, представлені судження — зваженими, логіка викладу — продуманою.