Сьогодні, приблизно, кожна гривня, вкладена в науку, у НТП і освоєння нововведень (нової техніки, нових технологій) у виробництві, дає в чотири рази більший ефект, чимта ж гривня, вкладена в екстенсивні фактори.
Це дуже істотна обставина. З нього випливає, що й надалі наша господарська політика буде спрямованана те, щоб у всіх сферах суспільного виробництва вирішувати проблеми подальшого розвитку переважно за рахунок інтенсивних факторів. При цьому особлива роль приділяється науці, а на саму науку поширюється та ж сама вимога. Пошлемося
Є ще одна важлива обставина. У цьому випадку нас цікавить не сам по собі приріст нових знань, а приріст ефекту у виробництві. Ми повинні проаналізувати: чи всі нормально із пропорціями між одержанням знань і їхнім застосуванням на виробництві. Потрібно високими темпами збільшувати вкладення в заходи щодо освоєння результатів НТП у виробництво.
Існує деяка теоретична модель, побудована з міркувань найбільш повного використання нових знань, нових наукових даних. Відповідно до цієї моделі, якщо асигнування в області фундаментальних досліджень прийняти за одиницю, то відповідні показники складуть: по прикладних дослідженнях – 4, по розробках – 16, по освоєнню нововведень у виробництво – 250. Ця модель побудована академіком В. М. Глушковим виходячи з того, що все розумне (з нових ідей, відомостей, можливостей), отримане в сфері фундаментальних досліджень, буде використано. Для цього буде досить наявних потужностей прикладних наук. Потім можливості практичного застосування будуть реалізовані у вигляді нових технологій, нових конструкцій і т. п., тими, хто проектує, веде розробки. І в них, у свою чергу, буде досить потужностей, щоб все це прийняти й повністю пустити в діло. Нарешті, необхідно мати досить капіталовкладень і вільних потужностей, призначених для освоєння нововведень на виробництві, щоб освоїти й реалізувати всі об’єктивно необхідні нововведення.
Якщо сумарні витрати на фундаментальні й прикладні дослідження, а також на дослідно-конструкторські розробки прийняти за одиницю, то відношення між вкладеннями у виробництво нових знань і вкладеннями в освоєння цих знань народним господарством складе 1:12. А в дійсності таке співвідношення 1:7. Це свідчить про те, що в народному господарстві найчастіше немає вільних потужностей, не вистачає можливостей для маневру (у США таке співвідношення 1:11).
У сучасній науці кожний четвертий – керівник. Це дійсний факт. Наприклад, на Україні на 150 тис. науковців 40 тис. керівників (директорів, заступників, керівників відділів, лабораторій, кафедр, груп та ін.). От і виходить, що кожний четвертий, зайнятий у науці, – керівник. Керівників у науці більше, ніж фізиків, хіміків, математиків та ін., окремо взятих. Але математиків, фізиків, хіміків і інших готовлять вузи (і професійний рівень їхніх знань, як правило, дуже високий). Керівництву ж науковою діяльністю їх не навчали. Цьому вони вчаться самі й самий непродуктивний спосіб – на своїх помилках. Рішення цього питання теж зможепідняти ефективність наукових досліджень.
Відомо, що час між вкладенням у науку й віддачею від науки в економіку виміряється в нашій країні дев’ятьма роками. Це досить великий термін. Щороку скорочення цього строку означає виграш в 5 млрд. грн. Тільки на рік швидше – і одержуємо 5 млрд. грн. без яких-небудь додаткових витрат. Надалі цей виграш буде ще значніше.
Одним зі шляхівпідвищення ефективності наукових досліджень євикористання так званих попутних або проміжних результатів, які найчастіше зовсім не використовуються або використовуютьсяпізно й недостатньо повно.
Наприклад, космічні програми. Чим вони виправдуються економічно? Звичайно, у результаті їхньої розробки був поліпшенийрадіозв’язок, з’явилася можливість далекихпередач телевізійних програм, підвищена точність прогнозування погоди, отримані більші наукові фундаментальні результати в пізнанні світу й т. д. Все це має або буде мати економічне значення.
На ефективність дослідницької праці прямо впливає оперативність наукових видань, насамперед періодичних. Аналіз термінів знаходження статей у редакціях вітчизняних журналів показав, що вони затримуються вдвічі довше, ніж в аналогічних закордонних виданнях. Для скорочення цих термінів, очевидно, доцільно в декількох журналах експериментально перевірити новий порядок публікацій: друкувати тільки реферати статей обсягом до 4-5 сторінок, а повні тексти видавати методом безнабірної печатки у вигляді відбитків і висилати по запитах зацікавлених осіб і організацій.
Відомо, що темпи росту інструментальної озброєності сучасної науки повинні приблизно в 2,5-3 рази перевищувати темпи росту чисельності працюючих у цій сфері. У цілому по країні цей показник ще недостатньо високий, а в деяких наукових організаціях він помітно менше одиниці, що приводить до фактичного зниження КПД інтелектуальних ресурсів науки.
Сучасні наукові прилади морально зношуються настільки швидко, що за 4-5 років, як правило, безнадійно застарівають. При нинішніх темпах НТП абсурдної виглядає так звана дбайлива (по декілька годин у тиждень) експлуатація приладу.
Раціонально купувати приладів менше, і завантажувати їх максимально, не боячись зношування, а через 2-3 роки інтенсивної експлуатації заміняти новими, більше сучасними.
Міністерство промисловості, обновляючи свою продукцію приблизно кожні п’ять і більше років, лише 10-13% її випускає на рівні світових показників. Серед причин цього явища важливе місце займає розпорошеність і слабість наукового потенціалу відповідних підприємств, що роблять їх не підготовленими до сприйняття істотно нового, а тим більше до розробки його силами своїх учених і інженерів.
У сучасній науці питанням питань є кадри. Із заводської науки вийшла ціла плеяда видатних учених. Багато заводських колективів дослідників перетворилися в справжні наукові школи. Так, здійснена за останні роки на одному з найбільших заводів м. Запоріжжя широка програма досліджень дозволила не тільки перетворити цілугалузь виробництва, але й виростити із числа заводських фахівців близько 30 кандидатів і 5 докторів наук. Більшим визнанням користуються наукові школи фахівців київського заводу “Арсенал” і Харківського турбінного заводу.
Разом з тим варто визнати, що в цілому індустріальний сектор науки ще дуже слабко забезпечений висококваліфікованими кадрами дослідників. На кожну сотню центральних заводських лабораторій доводиться лише один кандидат наук. Більшість заводських наукових підрозділів, по масштабах робіт порівнянних зі звичайними НДІ, мають у кілька разів менше число докторів і кандидатів наук.
Особливої уваги заслуговує проблема цільової підготовки кадрів для індустріального сектора науки.
Для оцінки ефективності досліджень застосовують різні критерії, що характеризують ступінь їхньої результативності.
Фундаментальним дослідженням починають віддавати капіталовкладення лише через значний період після початку розробки. Результати їх звичайно широко застосовують у різних галузях, іноді в ті, де їх зовсім не очікували. Тому часом нелегко планувати результати таких досліджень.
Фундаментальні теоретичні дослідження важко оцінити кількісними критеріями ефективності. Звичайно можна встановититільки якісні критерії: можливість широкого застосування результатів досліджень у різних галузях народного господарствакраїни; новизна явищ, що дає великий поштовх для принципового розвитку найбільш актуальних досліджень; істотний внесок в обороноздатність країни; пріоритет вітчизняної науки; галузь, де можуть бути розпочаті прикладні дослідження; широке міжнародне визнання робіт; фундаментальні монографії по темі й цитіруємістьїх вченими різних країн.
Ефективність прикладних досліджень оцінити значно простіше. У цьому випадку застосовують різні кількісні критерії.
Про ефективність будь-яких досліджень можна судити лише після їхнього завершення й впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу для народного господарства. Великого значення набуває фактор часу. Тому тривалість розробки прикладних тем по можливості повинна бути коротше. Кращим є такий варіант, коли тривалість їхньої розробки до трьох років. Для більшості прикладних досліджень імовірність одержання ефекту в народному господарстві в цей час перевищує 80%.
Як оцінити ефективність дослідження колективу (відділу, кафедри, лабораторії й т. д.) і одного науковця?
Ефективність роботи науковця оцінюють різними критеріями: публікаційною, економічним, новизною розробок, цитіруємністю робіт і ін.
Публікаційним критерієм характеризують загальну діяльність – сумарна кількість друкованих праць, загальний обсяг їх у друкованих аркушах, кількість монографій, підручників, навчальних посібників. Цей критерій не завжди об’єктивно характеризує ефективність науковця. Можуть бути випадки, коли при меншій кількості друкованих праць віддача значно більше, ніж від більшої кількості дрібних друкованих праць. Економічну оцінку роботи окремого науковця застосовують рідко. Частіше як економічний критерій використовують показник продуктивності праці науковця (вироблення в тис. грн. кошторисної вартості НДР). Критерій новизни НДР – це кількість авторських посвідчень і патентів. Критерій цитуємості робіт увеного являє собою число посилань на його друковані праці. Це другорядний критерій.
Ви прочитали: "Статистично-імовірностні методи планування експерименту та аналізу одержаних результатів – №2"Читати далі