Сучасні методи досліджень дозволили встановити такі дози забруднення продуктів харчування, про які раніше не підозрювали навіть науковці, що дозволило зробити висновок про те, що абсолютно безпечних продуктів не існує, оскільки практично не існує жодного їхнього компонента, який не був би безпечним для тієї чи іншої категорії населення. В свою чергу це дозволило пере провірити рівні ризику і встановити інші допустимі концентрації забруднюючих речовин.
Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”
– пріоритетність збереження і зміцнення здоров’я людини та визнання її прав на належну якість і безпеку харчових продуктів і харчової сировини;
– створення гарантій безпеки для здоров’я людини під час виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання, споживання, утилізації або знищення харчових продуктів та продовольчої сировини;
– державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезенням в Україну, а також наданням послуг у сфері громадського харчування;
– стимулювання впровадження нових безпечних науково обгрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;
Підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій;
– координація дій органів виконавчої влади в ході розробки і реалізації політики щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини;
– встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за забезпечення їхньої належної якості та безпеки для здоров’я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам.
У 70-х роках ХХ ст. під егідою ФАО/ВООЗ створена міжнародна програма розробки стандартів харчових продуктів. Головним її органом є комісія “Кодекс Аліментаріус”, до якої входить 117 країн. Крім комісії “Кодекс Аліментаріус”, міжнародні стандарти розробляє ЄС, а також Міжнародна організація стандартів (ISO). В Україні питаннями контролю якості та безпеки харчових продуктів займається Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт) та Міністерство охорони здоров’я
За сучасних умов у всьому світі вимоги до якості харчових продуктів стали жорсткішими. Важливо, щоб якість харчових продуктів була ідентична тим вимогам, які закладено в державних стандартах і технічних умовах на їх виробництво. Ідентифікація харчових продуктів — це виявлення відповідності їхніх характеристик, указаних при маркуванні, у супровідних документах чи в інших засобах інформації, висунутим до них вимогам. Як засоби ідентифікації харчових продуктів використовують нормативні, технічні та товарносупровідні документи, а також маркування.
Складність ідентифікації полягає в тому, що в більшості випадків відсутні або не дуже надійні її критерії. Так, майже неможливо встановити ідентичність пшеничного борошна вищого ґатунку, виготовленого одним хлібозаводом, але різними змінами та (або) виготовленого із борошна, одержаного від різних постачальників. За рубежем роблять спроби вносити у маркування харчових продуктів певну інформацію про їх приналежність до конкретної товарної партії. В Україні маркування, яке ідентифікує конкретну товарну партію, використовується лише для продукції консервної промисловості (консерви, пресерви).
За даними Комітету охорони прав споживачів, в Україні близько 80% харчової продукції фальсифіковано за одним або кількома показниками. Найпоширенішою є асортиментна фальсифікація, тобто підробка, яка здійснюється шляхом повної або часткової заміни харчового продукту його замінником іншого виду або найменування із збереженням подібності однієї або кількох його характерних ознак.
Серед асортиментної фальсифікації найпоширенішими є: часткова заміна водою, додавання до харчового продукту низькоякісного замінника і повна заміна натурального продукту імітатором. Замінники, які використовують в разі асортиментної фальсифікації, бувають харчовими — це дешевші, меншої цінності харчові продукти, але подібні до натуральних за однією або кількома ознаками.
Досвід свідчить про те, що в разі додавання 10% води до рідких харчових продуктів (соки, вина) дегустатори не помічають фальсифікації. В разі додавання 20% води близько 1/3 дегустаторів висловлюють сумнів відносно якості продукту і лише в разі 50% розведення більшість дегустаторів впевнено розпізнають водянистий смак соків і вин. Так само незначне розведення водою рідких продуктів не реєструють прилади, якими визначають фізико-хімічні показники. Прикладом асортиментної фальсифікації є виготовлення концентратів, сиропів, соків і напоїв, кислот, ароматизаторів або заміна вершкового масла на маргарин в тортах та тістечках, що забороняється законодавством, додавання до борошна та крохмалю крейди, гіпсу, вапна, золи, до молока — крейди і соди.
В наш час набула поширення якісна фальсифікація харчових продуктів, тобто їх підроблення за допомогою харчових і нехарчових добавок, які імітують для покращення органолептичних характеристик, або заміна продукту вищого ґатунку більш низьким. Поширеними способами якісної фальсифікації є використання добавок, які імітують покращення якості, а також пересортування.
Кількісна фальсифікація називається недоваженням або недомірюванням.
Середній житель Європи щорічно із їжею з’їдає більш як 2,5кг різних хімічних речовин, які надають харчовим продуктам свіжого вигляду, приємного запаху і продовжують строки їх зберігання. За таких умов особливого значення набуває удосконалення системи нормативів, які забезпечували б здоров’я сучасних людей і наступних поколінь.
4. Європейське законодавство
В рамках ЄС питання безпеки та якості харчових продуктів у ланцюгу «від поля до столу» регулюється близько 160 європейськими директивами, які необхідно запровадити в законодавство України для створення аналогічної системи.
Погане харчування напряму пов’язане зі здоров’ям і тривалістю життя, збільшує ризик серйозних хронічних захворювань. Кожен рік на світовому ринку з’являється не одна сотня нових продуктів харчування, інформація про які у найповнішому обсязі повинна доводитися до споживача.
У європейському законодавстві є три головних принципа:
– інформувати і захищати громадян;
– збільшити вільний рух продуктів харчування;
– дати вибір споживачу.
Надати інформацію про природу продукту, його зберігання і приготування виробник зобов’язаний на етикетці, причому все це закріплено законодавчо і є обов’язковим.
Директива 2000/13/EC – головна частина законодавства, яка узгоджує право держав-членів ЄС забороняти вказувати на маркуванні продуктів харчування їх властивості до лікування хвороб людини. В тому ж 2001 році Директива була скоригована відповідно до вимог Директиви 2001/101/EC, яка вимагає маркування м’яса, а в2003 доповнена у зв’язку з вимогою вказувати у алькогольних напоях вміст алергенів. Сама Директива містить список інгредієнтів, які можуть викликати алергію.
В 2005 році прийнята Директива 2005/26/EC. Яка містила перелік речовин, заборонених до використання. Задачею європейського законодавства є забезпечення інтересу споживачів з чого зроблений продукт.
Європейський союз вибрав подвійний підхід до гармонізації законів про продукти харчування:
А) «горизонтальне» законодавство – стосується загальних аспектів (добавки, маркування, гігієна);
Б) «вертикальне» законодавство по конкретних продуктах (м’ясо, риба, цукор, борошно і т. д.)
Директиви Закону ЄС Про продукти харчування направлені на забезпечення того, щоб на ринок попали тільки безпечні для здоров’я людини і тварин продукти. Головними цілями законодавства є:
§ захист інтересів споживача –недопущення шахрайства і обману, підробки, надання неправдивої інформації;
§ забезпечення потреб споживача, наявність повної інформації про продукт, щоб споживач міг правильно підібрати їжу відповідно до особливостей організму.
ПОСТАНОВА (EC) № 178/2002 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТА І РАДИ
Загальні принципи і вимоги закону про продукти харчування та процедури стосовно безпеки продуктів харчування.
Загальними цілями є:
§ захист здоров’я споживача;
§ вільний рух продуктів харчування;
§ використання міжнародних стандартів, крім випадків, коли наукові дослідження пропонують інше.
Загальні принципи:
§ Закон заснований на аналізі ризиків;
§ аналіз ризиків обґрунтований науковими доказами;
§ управління ризиками бере до уваги результат оцінки ризиків;
§ превентивний принцип (якщо існує науково обґрунтована непевність, можуть бути застосовані запобіжні дії для забезпечення рівня захисту здоров’я споживачів);
§ принцип прозорості (з суспільством радяться напряму через відповідні органи під час підготовки і перегляду законів, суспільство буде проінформоване про будь-який ризик для здоров’я, пов’язаний з продуктами харчування);
§ продукти харчування і корми, імпортовані в ЄС, повинні відповідати Закону ЄС Про харчові продукти і корми або еквівалентній угоді;
§ продукти харчування і корми, експортовані з ЄС повинні відпоаідати Закону, крім випадків, якщо країна-імпортер вимагає іншого;
§ продукти не можна допускати на ринок, якщо вони є небезпечними;
§ продукти вважаються небезпечними, якщо вони є шкідливими і не підлягають використанню;
§ продукти можуть вважатися небезпечними в разі підозри компетентних органів;
§ корми не можна допускати на ринок для тварин, з яких виробляють продукти харчування, якщо вони є не безпечними;
§ відповідальність осіб, зайнятих у харчовому бізнесі (вони повинні проводити контроль на всіх етапах виробництва, переміщення і реалізації);
§ відповідальність державних органів (моніторинг, верифікація, дотримання закону, інформування населення);
§ прослідкованість на всіх етапах і стадіях виробництва;
Питання для самоконтролю:
1. Принципи сучасних міжнародних систем забезпечення якості та безпечності харчових продуктів?
2. Рекомендації для країн що прагнуть вступить в ЄС.
3. Основні вимоги Дерективи (ЄС) № 178/2002
Література:
1. Маренич М. М., Аранчій С. В., Марюха Н. С. « Контроль якості і безпеки продуктів харчування в ЄС. Міжнародне законодавство в галузі харчового ланцюжка і потенціал України відповідності даним стандартам» стр. 1-10
Ви прочитали: "Принципи сучасних міжнародних систем забезпечення якості та безпечності харчових продуктів – №2"Читати далі