Представлені проекти повинні бути завізовані виконавцями і заінтересованими організаціями з указанням дати. Заперечення за проектом оформляється у письмовому вигляді і додаються до нього. Обов’язковою повинна бути віза юристконсульта виконкому, який перевіряє відповідність проекту до діючого законодавства. Проекти рішень подають заступникові голови або секретареві виконкому залежно від характеру розглядуваних питань. Погоджені проекти правових актів заздалегідь передають до протокольної частини. Рішення ухвалюють відкритим голосуванням
Рішення з адміністративними санкціями регламентують загальні правила поведінки, обов’язкові для усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян, що перебувають на території підвідомчій відповідній місцевій Раді. Такі акти виконкоми Рад можуть ухвалювати тільки з питань боротьби з стихійними лихами, якщо відносини, що виникли, не врегульовані актами вищестоящих органів або необхідність ухвалення рішень викликається місцевими умовами.
У рішенні вказується коло осіб на яких поширюється його дія, конкретні посадові особи і установи, зобов’язані контролювати виконання документа. Рішення місцевих рад, а також їх виконкомів складаються за однією формою. Різниця між ними лише у тому, що рішення рад не нумерують, а виконкомів-мають порядкову нумерацію. Розглянутий розпорядчий документ містить такі основні реквізити:
1. Зображення державного герба.
2. Назву місцевої ради народних депутатів або його виконкому.
3. Зазначення місця видання.
4. Найменування виду документа.
5. Дата або дату і номер.
6. Заголовок.
7. Текси рішення.
8. Підписи голови і секретаря виконкому.
9. Печатка.
Звичайно рішення складаються із вступної частини, у якій констатується стан розглянутого питання, і ухвалюючої, що містить перелік заходів з указанням строків здійснення і переліченням посадових осіб, відповідальних за своєчасне виконання рішення.
Вказівка
До примірного переліку найбільш характерних Для управлінської діяльності видів і різновидів документів, що містяться в ЄДСД, включені і вказівки, які видають міністри, керівники організацій і установ.
Під цим терміном розуміють правові акти керівників єдиноначальних органів державного управління, переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також пов’язані з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів вищестоящих органів управління. На практиці вказівки видають при оформлені відряджень, розв’язані поточних інформаційних питань, а також для доведення до виконавців нормативних матеріалів.
Формуляр вказівки містить такі елементи:
1. Назва відомства установи і структурного підрозділу.
1. Вид документа.
2. Дату і місце видання.
3. Індекс.
4. Заголовок.
5. Підпис.
6. Відмітку про погодження.
Текст документа починається словами ПРОПОНУЮ, яке друкується великими літерами. Вказівки видають на загальних бланках А4 або А5, в залежності від обсягу тексту.
Статут
Так називають зведення правил, що регулюють: а) основи організацій та підприємств і установ певної галузі господарства; б) умови утворення, склад і структура діяльності конкретного підприємства, організації або установи з певної галузі або сфери управління кооперативів, малих підприємств.
Статути покладені в основу керівних громадських, кооперативних організацій, добровільних спортивних організацій.
Статути господарських організацій мають свої особливості. Ними визначені порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органи управління, порядок виборів. Статут може складатися для конкретної господарської, кооперативної чи іншої організації, у такому випадку він називається індивідуальним. Статути розроблені для ряду однотипних установ, організацій, вважаються типовими.
У деяких галузях народного господарства, з огляду на їх особливе значення, для окремих категорій робітників і службовців трудовий розпорядок регулюється статутами про дисципліну.
Статут містить такі реквізити:
· Гриф затвердження вищестоящого організацією або органом управління.
· Найменування виду документа.
· Заголовок.
· Текст.
Текст містить такі розділи:
1. Загальні положення, де розкриваються головні завдання і мета, найважливіші функції.
2. Основна діяльність у чому вона полягає, її порядок.
3. Планування та облік роботи.
4. Призначення допоміжних служб.
5. Взаємодія з іншими органами, що здійснюють аналогічну діяльність.
6. Специфічні особливості діяльності.
Відповідальність організацій за належне виконання зобов’язань і порядок розгляду спорів, подання позовів.
Рекомендована література:
1. Бондарева Т. М. Секретарское дело. – М. :Вища школа., 1995.
2. Блощинська В. А. Сучасне діловодство: Навч. посібник.-К,:Центр навчальної літератури, 2005.
3. Веселов П. В. Профессия – секретарь. – М. Маркетинг,1996.
4. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери.-К.: А. С.К.,2003.
5. Головач А. С.Зразки оформлення, документів: Для підприємств та громадян. – Донецьк: Сталкер, 1999.
6. Діденко А. Н.Сучасне діловодство.-К.:Либідь,2004.
7. Кузнєцова Т. В.Степанов Е. А., Филиппов Н. Г. Делопроизводство и техническая документация.-М.:Высшая школа, 1991.
8. Кузмичева В. И. Делопроизводство без проблем К.,1997
9. Кулініченко ВЛ. Ділові папери та документи підприємницької діяльності. – К.; 1996.
10. Молдованов М. І., Сидоров Г. М. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів українською мовою. – К.:Техніка, 1992.
11. Палеха Ю. І. Документаційне забезпечення управління: Підручник. – К., МАУП, 1997.
12. Погиба Л. Г., Грибіниченко Т. О., Баган М. П. Складання ділових паперів. Практикум: Навч. Посібник. – К., 2002.
13. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики.-К.: Довіра, 2003.
14. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів /Уклад.: С. П.Бибик, І. Л.Михно, Л.О. Пустовіт.-К.: Довіра,1999.
Стенюков М. В. Пустозерова В. М. Делопроизводство в управлении персоналом.-М.,2001
Реферати :
Читати далі