Оцінка і калькуляція

Лекція 5.

Тема 5. Оцінка і калькуляція

5.1. Оцінка як система вартісного виміру

5.2. Калькуляція в системі бухгалтерського обліку

5.1. Оцінка як система вартісного виміру

Бухгалтерський облік нерідко називають вартісним, підкреслюючи те, що в цьому обліку відображаються лише такі об’єкти, які мають вартісну оцінку. Саме застосування вартісної оцінки дає можливість зіста­вити та узагальнити різнорідні засоби та економічні явища, порівняти витрати підприємства з виручкою, виявити результати його

роботи. Отже, такі важливі економічні показники, як собівартість, прибуток, рен­табельність базуються на вартісній оцінці.

Оцінка — це спосіб вираження з допомогою гро­шового вимірника наявності та руху господарських засобів.

Математичне вираження цього способу є таким:

Кількість * Ціна за одиницю = Вартість

У діяльності підприємства виділяють:

1) купівельну вартість – вартість, за якою підприємство придбало товарно-матеріальні та інші цінності;

2) продажну вартість – вартість, за якою воно реалізовує (продає) товар;

3) собівартість готової продукції або послуг – суму виробничих та інших витрат на виготовлення конкретної продукції на конкретному підприємстві.

Оцінка є складовим елементом методу бухгал­терського обліку і не тільки тісно зв’язана з усіма ін­шими елементами, але є передумовою їхнього функціонування. Так, складання балансу передбачає обов’яз­кову умову застосування грошового вимірника, тобто грошову оцінку засобів. У свою чергу, відображення операцій у відповідних документах, на рахунках, про­ведення інвентаризації та складання звітності неможливе без їхнього вимірювання, узагальнення та підра­хунку у грошовому вираженні.

Таким чином, грошова оцінка є самою суттю бух­галтерського обліку. Від її обґрунтованості та прави­льного застосування залежить об’єктивність характе­ристики наявних ресурсів та ефективності їх викорис­тання, точність визначення результатів роботи кожно­го підприємства. Досягнення цього забезпечується дотриманням най­важливіших принципів оцінки — її Реальності та Од­наковості (єдності).

Реальність оцінки відображає відповідність грошового виразу вартості об’єкта затратам Живої та уречевленої праці, вкладеної в нього. З цією метою всі натуральні та трудові показники перево­дять у грошові за допомогою діючих цін, розцінок та інших ат­рибутів. Відтак реальність оцінки передбачає своєчасну та належ­ним чином обґрунтовану Калькуляцію собівартості виготовленої продукції. Чинними положеннями про організацію бухгалтерського об­ліку і звітності в Україні, які є обов’язковими для всіх підпри­ємств та установ, передбачено, що для відображення в бухгалтерському обліку та звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України — гривні, підсу­мовуванням проведених витрат.

Принцип однаковості (єдності) оцінки полягає в тім, що на всіх підпри­ємствах протягом тривалого періоду однакові засоби мають од­наковий порядок оцінки, який регулюється органами, що здійс­нюють керівництво бухгалтерським обліком. В основу оцінки засобів підприємств України покладено їх фактичну собівартість. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено, що капітальні вкла­дення (витрати, спрямовані на придбання, створення основних засобів) та фінансові вкладення оцінюються за фактичними ви­тратами. Основні засоби, нематеріальні активи та малоцінні і швидкозношувані предмети оцінюють також за фактичними ви­тратами на їх придбання, доставку і встановлення, відображаючи окремо суму їх зносу. Такий порядок дає можливість будь-коли визначити залишкову (реальну) вартість цих об’єктів як різницю між початковою їхньою вартістю та сумою нарахованого зносу.

Товари в торговельних підприємствах обліковуються за цінами продажу. Різниця між купівельною вартістю та вартістю за цінами продажу відображується у звітності як окрема стат­тя. Окремо відображаються також витрати із завезення товарів й залишок цих витрат, що відноситься до нереалізованої частини товару. Отже, в кінцевому ра­хунку відображається фактична вартість товарів за її складовими частинами.

Сировина і матеріали, паливо, запасні частини та інші вироб­ничі запаси, а також вироблена готова продукція оцінюються за їхньою фактичною собівартістю. Проте в поточному обліку їх відображають або за встановленими умовними, внутрігосподарсь­кими обліковими цінами, або за плановою собівартістю з обов’яз­ковим відображенням окремо транспортно-заготівельних витрат або відхилення фактичної собівартості від планової.

Отже, застосування в поточному обліку таких умовних цін з метою спрощення облікового процесу та одержання додаткової облікової інформації в будь-якому разі передбачає обов’язкове доведення оцінки названих об’єктів до їхньої фактичної собівар­тості. Такий порядок до певної міри є вимушеним, оскільки фак­тичну вартість цих об’єктів можна визначити лише в кінці місяця.

Розрахунки з дебіторами та кредиторами відображаються кож­ною стороною у власній звітності в сумах, що випливають з бухгал­терських записів і визнаються нею правильними.

Слід зазначити, що за умов ринкової економіки застосовується багато методів оцінки засобів підприємства; за собівартістю, за ринковими цінами, за найменшою оцінкою та ін. Але за всіх об­ставин оцінка засобів підприємства має відповідати вимогам бух­галтерської звітності.

Виходячи з принципів реальності та однаковості оцінки за умов інфляції, відповідні засоби підлягають переоцінці, яка про­водиться у встановленому для всіх підприємств єдиному поряд­ку. Завдяки цьому досягається реальність оцінки засобів підпри­ємства на кожний момент його функціонування.

Водночас матеріальні ресурси, на які ціна продажу зменши­лась, або ресурси застарілі чи такі, що втратили первісну якість, оцінюються за ціною можливої реалізації. Коли ця ціна стає ниж­чою за їхню первісну вартість, то різницю відносять на фінансові результати.

5.2. Калькуляція в системі бухгалтерського обліку

Основою оцінки засобів підприємств та здійснюваних господарських процесів є фактична собівартість. Для визначення її величини використовують калькуляцію.

Калькуляційні розрахунки з визначення собівартості в розрізі встановлених статей, оформлені у вигляді документа, і мають на­зву калькуляції. Сам процес здійснення, проведення цих розра­хунків називається калькулюванням.

Отже, під калькулюванням слід розуміти спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт.

Калькуляція є елементом бухгалтерського обліку. Вона тісно пов’язана з рахунками, оскільки за їх допомогою забезпечується необхідна інформація для визначення собівартості. На *таких ра­хунках дані відображають відповідно до встановлених вимог сто­совно калькуляційних розрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації називають калькуляційними.

З другого боку, калькуляція в бухгалтерському обліку розгля­дається як варіант оцінки відповідних засобів і процесів. Вартісне вимірювання в бухгалтерському обліку значною мірою базується на калькуляції. Саме калькуляційні розрахунки є важливою ба­зою для порівнювання зроблених витрат і одержаних результатів. Проте їх виконання можливе лише за умов застосування вартіс­ної оцінки витрачених для здійснення господарської, виробничої діяльності ресурсів.

Таким чином, калькуляція є необхідною умовою обґрунтова­ної грошової оцінки, а грошова оцінка — невід’ємною складовою калькуляції, яка, власне, і забезпечує виконання калькуляційних розрахунків. Тільки грошова оцінка робить можливим облік та уза­гальнення всіх різноманітних витрат ресурсів і послуг. Фактичну собівартість продукції, робіт і послуг підпри­ємство може визначити лише після повного завершення звітного місяця. Саме цим пояснюється використання в поточному обліку планової собівартості для відображення руху готової продукції.

Для підвищення практичної значущості калькуляції, обґрун­тованого спрощення техніки калькуляційних розрахунків важли­ве значення має правильне визначення об’єктів калькуляції та ка­лькуляційних одиниць. Під об’єктом калькуляції слід розуміти ок­ремий вид чи групу однорідної продукції, певну роботу або вид послуг, за якими розраховується собівартість їх виробництва.

З об’єктами калькуляції нерозривно зв’язані й відповідні ка­лькуляційні одиниці, які є вимірниками даного об’єкта. У прак­тиці калькуляційної роботи використовують натуральні одиниці (метри, штуки, кілограми та ін.), умовно-натуральні та умовні.

Калькулювання собівартості продукції складається з цілого комплексу робіт, виконання яких і становить основний зміст калькуляції..

Конкретний зміст та послідовність перелічених етапів (видів) робіт значною мірою залежать від технології та організації дано­го виробництва і встановлюється галузевими положеннями.

Зниження собівартості продукції — важлива умова підвищен­ня ефективності виробництва. Тому належне нормування вироб­ничих витрат, застосування прогресивних норм і нормативів, контроль за дотриманням чинних норм, удосконалення методів калькуляції є важливими чинниками управління собівартістю.

Значенням калькуляції як вимірника витрат на виробництво конкретних видів продукції, розрахунку їхньої рентабельності визначається й актуальність методології калькулювання.

Калькуляція передбачає періодичне (щомісячне) узагальнення на рахунках бухгалтерського обліку облікових даних про витрати.

Рекомендована література:

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Бухгалтерський облік у готельному та ресторанному господарстві : опорний конспект лекцій / укл. : В. Г.Горєлкін, С. Я.Король. – К : КНТЕУ, 2009. – 63 с.

Бухгалтерський облік у громадському харчуванні: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. / Ф. Ф. Бутинець та ін.; За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 440 с.

Дзюба Н. Громадське харчування: від документообігу до обліку.//Податки та бухгалтерський облік.– 7 серпня 2008 р.-№63.

Кузнецов В., Маханько О. Усе про облік та організацію громадського харчування. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2008. – 320 с.

Пасько, Т. О. Історія бухгалтерського обліку : навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисципліни / Т. О. Пасько. – Суми : Ун. кн., 2010. – 128 с.

Яремко І. Й. Теорія бухгалтерського обліку : навчальний посібник / І. Й. Яремко. – Львів : Новий Світ-2000, 2010.- 240 с.

Бондарь В. П., Петренко Н. И., Кузьмин Дм. Л. Вопросы инвентаризации в экономической литературе:Учебное пособие. – Житомир: ЖГТУ, 2009. – 868 с.

Бухгалтерський словник. / За ред. проф Ф. Ф.Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2008. – 224 с.

Сергеєв Ю. Г., Михайлов М. Г., Школьна В. В. Бухгалтерський облік у ресторанному господарстві. Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців з напряму 6.051701 «Харчові технології та інженерія», спеціальність «Технологія харчування», освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»/Суми, 2011 р., 21 стор, бібл. 66.

Реферати :

Ви прочитали: "Оцінка і калькуляція"
Читати далі