Самостійна робота № 6
Тема: Забруднення повітря виробничих приміщень
Огляд теми:
Дана тема належить до більш розширеного самостійного опрацювання слухачами лекційного та лабораторно – практичного курсу з даної дисципліни, а саме:
– тема лекції – «Розгляд факторів виробничої санітарії»;
– тема лабораторної роботи – «Забруднення повітря виробничих приміщень».
При розгляді теми слід вивчати міжгалузевий нормативний акт, що має загально державну дію, а саме; «Гігієнічну класифікацію
Завдання:
Самостійне опрацювання слухачами Лекційного курсу з даної теми повинно враховувати всебічне та детальне уявлення щодо дії на організм людини параметрів забруднення повітря виробничих приміщень та використання заходів та засобів нормалізації запиленості та загазованості, яке досягається шляхом Ознайомлення зі змістом відповідної теми лекції.
Самостійне опрацювання слухачами лабораторно – Практичного курсу з даної теми повинно бути виконано в формі Розширеного конспектування змісту та питань, що входять до «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу».
Зміст:
1. Загальна характеристика. Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища (Шкідливі речовини) – тисячі хімічних сполук у вигляді Аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді. Найбільш поширеними видами забруднень є тверді Суспензії (пил, зола, дим), оксиди вуглецю, азоту, сірки, вуглеводні, аміак, оксиди і солі важких металів і т. ін.
Шкідливими вважаються речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).
Забрудненість виробничих приміщень складається з наявності в повітрі робочої зони пилу та різноманітних газів.
Запиленість приміщень.
Запиленість повітря робочої зони — це наявність частинок пилу в повітрі. Пил – це маленькі частини речовини, які здатні довгий час знаходитися у повітрі, або у виробничих газах у зваженому стані (аерозоль). Осівши пил, називається – аерогель.
Потрапляючи в організм людини через органи дихання, пил може викликати тяжкі захворювання : пневмоконікози (силікоз, силікатоз та інші), пиловий бронхіт, бронхіальну астму, пневмонію та ін. Впливаючи на слизову оболонку очей, носа, пил викликає їх запалення. Потрапляє на шкіру, пил може призвести до закупорки потових залоз, фурункульозу, екземи та іншим захворюванням.
Концентрація пилу у повітрі і його склад визначають різними методами, в тому числі ваговим. Він заснований на перекачуванні визначеного забрудненого повітря через фільтр, а також визначення привіску фільтра у послідуючому розрахунку концентрації пилу. В якості фільтруючого матеріалу частіше всього використовують аерозольні фільтри АФА з дисками з перхлорвінілової фільтруючої тканини ФПП, яка володіє виключно високим ступенем фільтрації (близької до 100%) за рахунок своїх електростатичних якостей.
Загазованість приміщень.
Загазованість – це наявність різноманітних газів у повітрі робочої зони, які, потрапляючи в організм людини через органи дихання, шкіряний покрив, шлункове – кишковий тракт, можуть спричинити отруєння й враження органів і систем життєзабезпечення. У зв’язку з цим сучасні методи виявлення отруйних речовин у повітрі й захист від них мають велике значення для забезпечення сприятливих умов для роботи. Для цього відбирають проби повітря на основних робочих місцях. За результатами аналізу взятих проб повітря судять про ступені шкідливості повітряного середовища.
Дослідження повітряного середовища з метою визначення вмісту в ній шкідливих газів і парів проводиться різними методиками. Найбільш простий і швидкий є експресний метод. Він заснований на швидко плинних реакціях, який використовує зміну кольору індикаторного порошку. Для аналізу повітряного середовища експресним методом застосовують спеціальні прибори. При цьому загазоване повітря, проходячи через індикаторний порошок, змінює колір певної частини даного порошку в спеціальній трубці, порівнюючи ступінь зміни кольору індикаторного порошку з контрольними шкалами визначають ступінь загазованості повітря та порівнюють з ГДК.
Одна з найбільш ефективних і допустимих заходів захисту людини від впливу отруйних газів – устрій механічної вентиляції виробничих приміщень. Її основне призначення є повне видалення отруйних речовин із робочої зони, або розбавлення концентрації до безпечної величини, тобто до рівня, що не перевищує ГДК.
2. Дія на організм людини. Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки.
Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо – та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.
Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати Отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від Токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване „депо” і затримуватись в ньому тривалий час.
При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (Матеріальна кумуляція), але й викликати “накопичення” функціональних ефектів (Функціональна кумуляція).
В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил. Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
— подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); ‘
— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);
— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);
— що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньо смертельної дози.
Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Вражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею. Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози.
Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин в тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою чи „незалежною”. На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні фактори. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне м’язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.
Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу – Пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний пил спричинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів – ділянок затверділої легеневої тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (Сілікоз – пил з вмістом SiО2, Антрокоз – пил вугілля, азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин, пил яких може спричиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т. д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень – Бронхіальну астму.
2. Санітарно-гігієнічні норми параметрів загазованості та запиленості.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) Пилу у повітрі встановлені ГОСТ 12.1.005-76 «ССБТ. Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги». Вони коливаються в межах від 1 до 10 мг/м3 і, деякі із них, відображені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Гранично припустимі концентрації аерозолів фіброгенної дії.
(витяг із ГОСТ 12.1.005-76)
Ви прочитали: "Методика дослідження забруднення повітря – №1"Читати далі