Зараз в Україні є передумови переходу на виробничу економічну модель. Банківські структури комерційного характеру внаслідок експлуатації монетарисько-посередницької економічної моделі уже нагромадили фінансові ресурси. Слід поставити їх у конкурентне середовище, яке дозволить запобігти встановленню ними монопольно-високих банківських процентних ставок, а кредит виконуватиме стимулюючу роль і пожвавить виробництво, а також допоможе вирішити комплекс соціальних проблем.
1.3. Елементи організації ринкової діяльності.
Ефективне
Маркетинг (з англ. ринок) – це діяльність в сфері організації виробництва і збуту продукції, спрямована на виявлення невідомих і незадоволених потреб.
Його мета — орієнтувати оперативно виробництво на їх задоволення. Служба маркетингу — це головна ланка у системі управління фірмою.
Сучасна економічна теорія вважає менеджмент одним з найважливіших елементів процесу виробничо-господарської діяльності.
Менеджмент (з англ. “management”) перекладається як управління, керівництво, організація). Разом з тим, між управлінням та менеджментом є суттєва різниця. Перше поняття пов’язане значною мірою з адмініструванням та розпорядженням. Слово менеджмент стосується ділових організації! (фірм, підприємств), які здійснюють свою діяльність в умовах ринку.
Його мета – досягти бажаного результату на підставі узгоджених дій багатьох людей.
Менеджмент, як наука, виник на Заході більш ніж 70 років тому. Його засновниками були американський економіст Ф. Тейлор та француз А. Файоль. Наприклад, Ф. Тейлор розглядав менеджмент як “мистецтво знати точно, що має бути зроблено і як зробити це найкращим та дешевим способом”. Для того, щоб дістатися цього, на думку Ф. Тендера, необхідно здійснити чотири функції управління: вибір мети, вибір засобів, підготовку засобів, контроль результатів.
А. Файоль на підставі узагальнення практичного досвіду управління зробив висновок: “Управляти – це вести підприємство до мети, намагаючись якнайкраще використовувати його ресурси “.
Менеджмент сьогодні – це постійні зміни та удосконалення. Фахівці вважають, що не існує зараз єдиної та ідеальної моделі менеджменту. Для кожної фірми він є унікальним. Але існують загальні закономірності та елементи, які використовують всі суб’єкти господарської діяльності.
Стратегічне планування – передбачає формування перспективної мети та її кількісних параметрів, розробку планів досягнення цієї мети, контроль за результатами виконання поставлених завдань та коригування діяльності при наявності відхилень.
Стратегічне управління – це розробка та реалізація довготермінової стратегії для здобуття перемоги у конкурентній боротьбі за допомогою стратегічного планування. Стратегічне управління складається з таких елементів: конкурентна перевага, організація бізнесу, продукція, ринки, структурні зміни, програми розвитку, культура та компетентність управління.
1.4. Сутність принципи і зміст підприємництва.
В основі підприємництва лежить господарська діяльність. Згідно Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Отже, підприємницька діяльність-здійснюється від імені та під майнову відповідальність певними суб’єктами.
В Україні суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
У Конституції України записано, що “кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом” (ст. 42). Тобто, підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству.
Разом із тим законодавчими актами передбачено обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, зокрема законодавчо встановлено перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується.
Підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:
– вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
– самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
– вільного найму підприємцем працівників;
– комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
– вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
– самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
2. Термінологічний словник
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одноосібне володіння – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, при якій майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє, отримує прибуток і несе повну відповідальність за ведення господарської діяльності.
Партнерство – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, яка передбачає об’єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку і збитків, на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні.
Корпорація – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, власниками якої вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність в залежності від розміру свого внеску до акціонерного капіталу корпорації.
3. Рекомендована література
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
2. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник./Під редакцією професора І. М. Брюховецького.- Суми: “Козацький вал”, 2001.- 474с.
3. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1998.- 352с.
4. Бусыгин А. В. Предпринимательство. Основной курс: Учебник для вузов.- М.:ИНФРА – М, 1997.-608с.
5. Підприємництво в аграрній сфері економіки./ За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка.- К.:ІАЕ, 1998.-514с.
Реферати :
Читати далі